-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Рябий Віталій Вікторович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Леонід Панасюк
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:45, 8 жовтня 2023

Рябий Віталій Вікторович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Віта́лій Ві́кторович Ряби́й ( — Шаблон:ДС) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Напівсирота, родичів в Чернігові немає. Закінчив комерційний технікум. Від кінця 2000-х був у лавах чернігівського націоналістичного руху.

В часі війни — доброволець, військовослужбовець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади, заступник командира бойової машини, псевдо «Бобер». Перебував в зоні бойових дій більше трьох місяців.

Віталій з товаришем в БТРі прикривали відхід основної тактичної групи під Луганськом біля мосту через Сіверський Донець. Зазнали поранень в бою з російською розвід-диверсійною групою, яку вони змогли знешкодити. Віталій втратив багато крові, з прибуттям підмоги його доправили до лікарні в місті Щастя. Переніс складну складну операцію, але вдень його стан погіршився й він помер. У БТРі помер й виводок кошенят, яких бійці підібрали в зруйнованому приміщенні і доглядали.

Похований в Чернігові на кладовищі «Яцево».

Могила Віталія Рябого. Кладовище Яцево. Жовтень 2018

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 15 травня 2015 року — орденом За мужність III ступеня (посмертно)[1]
  • 30 листопада 2021 року — Почесна відзнака Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні»[2].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukraine-mil-bio-stub