-
Слободанюк Олександр Вікторович: відмінності між версіями
ua>Saharin88 Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:47, 8 жовтня 2023
| Олександр Слободанюк | |
|---|---|
 Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Олекса́ндр Ві́кторович Слободаню́к ( — Шаблон:ДС) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився 1972 року в селі Неділкове (Савранський район, Одеська область). Походить з родини військових, яка приїхала із Владивостоку. Мешкав у місті Первомайськ (Миколаївська область) де закінчив школу № 15. Здобув вищу освіту в Одеському інституті внутрішніх справ. З середини 1990 років працював в слідчих органах, у містах Саврань та Києві, загалом мав 20 років вислуги офіцера. Вийшов на пенсію за вислугою років. Окрім того працював у сфері охорони громадського порядку та безпеки.
На війні від самого початку. Проходив службу в мобільній прикордонній заставі, протягом 2015—2016 років — у 80-й бригаді, воював в Гранітному. Згодом — молодший сержант, командир відділення — командир мотопіхотного взводу 72-ї бригади.
19 січня 2020 року загинув внаслідок ворожого обстрілу поблизу хутора Вільний (Золоте-4) — був поранений під час обстрілу, а потім зазнав смертельного поранення кулею снайпера.
23 січня 2020-го похований у Первомайську[1].
Без Олександра лишились батьки, сестра та двоє дітей.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 50/2020 від 11 лютого 2020 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 19 січня[3][4].