-
Тимощук Олексій Васильович: відмінності між версіями
ua>Alex-sedlachek |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:54, 8 жовтня 2023
| Тимощук Олексій Васильович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Олексі́й Васи́льович Тимощу́к (, м. Вінниця, Українська РСР — Шаблон:ДС, м. Дніпро, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Біографія
Народився 1981 року у Вінниці. Навчався у вінницькій загальноосвітній школі № 5. Закінчив Вінницький політехнічний технікум за фахом техніка-механіка. Опанував столярну справу. Тривалий час працював будівельником, їздив на заробітки. Власноруч збудував дачний будинок, був головою садового товариства «Десенка-Хімік».
Під час російської збройної агресії проти України восени 2016 року вступив на військову службу за контрактом. Спочатку служив у взводі матеріального забезпечення в тилу, але неодноразово писав рапорти, щоб його перевели у бойовий підрозділ на передову. 26 травня 2017 року прибув в район Маріуполя у свою першу ротацію.
Солдат, навідник кулеметного відділення мотопіхотного взводу 9-го окремого мотопіхотного батальйону «Вінниця» 59-ї окремої мотопіхотної бригади, в/ч А2896.
29 червня 2017 року поблизу села Гнутове на Маріупольському напрямку, під час перевірки мінних загороджень перед окопами, близько 19:30, потрапив під ворожий обстріл з гранатомета. Від розриву гранати дістав вкрай важкі осколкові поранення голови, очей, грудної клітки, живота. Дві доби життя бійця рятували лікарі 61-го військового мобільного шпиталю в Маріуполі, 1 липня його вертольотом евакуювали у Дніпро, в Обласну клінічну лікарню ім. Мечникова. Переніс кілька операції, прийшов до тями, але 9 липня о 5:30 помер[1][2][3][4].
Похований 11 липня на Алеї Слави Центрального кладовища Вінниці[5][6][7].
Батько помер, залишились мати, сестра, дружина та троє дітей-школярів, — сини Роман та Андрій і 7-річна Марійка.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 363/2017 від 14 листопада 2017 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[8].
Примітки
Джерела
- Тимощук Олексій Васильович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Віктор Скрипник. «Передайте синам, що воював за них і за Україну» — останні слова Олексія Тимощука // «20 хвилин. Вінниця», 11 липня 2017.
- Вікторія Трудько. «У мене є два сини. Передайте їм, що я воював за Україну» // «33-й канал», 12 липня 2017.
- Олеся Шуткевич. Із першого дня просився на передову // Газета «День», 14 липня 2017.
- ↑ 11 липня у Вінниці оголошено днем жалоби // Вінницька міська рада, 10 липня 2017
- ↑ У Дніпрі помер боєць АТО з Вінниці, якого поранили під Маріуполем // «Vinbazar.com», 10 липня 2017
- ↑ В лікарні Мечникова помер вінничанин Олексій Тимощук, якого поранили в АТО // «20 хвилин. Вінниця», 10 липня 2017
- ↑ У Вінниці попрощалися з Героєм АТО. Без батька залишилися 3 малих дітей. Фоторепортаж // «Вінниця.info», 11 липня 2017
- ↑ Вінниччина провела в останню путь Героя Олексія Тимощука, що загинув у зоні АТО // Вінницька ОДА, 11 липня 2017
- ↑ Вінничани попрощалися із загиблим воїном АТО Олексієм Тимощуком // Вінницька обласна рада, 11 липня 2017
- ↑ По собі залишив трьох дітей: у Вінниці попрощались із загиблим під Гнутовим // 5 канал, 11 липня 2017
- ↑ Шаблон:УПУ