-
Чалий Віталій Володимирович: відмінності між версіями
ua>Андрій Гриценко Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
Поточна версія на 21:56, 8 жовтня 2023
Віталій Чалий Віталій Володимирович Чалий | |
---|---|
Старший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Віталій Володимирович Чалий ( 23 березня 1976, м. Глухів, Сумська область, Українська РСР, СРСР — Шаблон:Пом. 24 лютого 2022, поблизу м. Щастя в Луганська область) — старший сержант ДПСУ, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився в 1976 році у м. Глухові на Сумщині. Довгий час працював на заводі. У 2020 році підписав контракт з Державною прикордонною службою України. Став на оборону своєї рідної землі з перших хвилин вторгнення військ Росії в Україну, перебуваючи безпосередньо на вогневих позиціях, де точилися запеклі бої. Поліг смертю хоробрих і нескорених від ворожої кулі поблизу м. Щастя на Луганщині[1][2][3].
Після повернення тіла в Україну в порядку обміну Віталія Чалого перепоховали 30 березня 2023 року в Глухові. Повернення останків загиблого активно домоглась його дружина. Поховали Віталія Чалого на Вознесенському кладовищі міста Глухів[4].
Родина
У загиблого залишилися батько, сестра, дружина та син[2].
Нагороди
- 28 лютого 2022 року — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)</ref></ref>[5].
Примітки
Джерела
Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ
- ↑
https://hlukhiv.info/u-boyah-z-rosijskymy-zagarbnykamy-zagynuv-gluhivchanyn/
- ↑ 2,0 2,1
https://hlukhiv.city/articles/275677/v-gluhovi-perepohovayut-vijskovogo-vitaliya-chalogo-scho-zaginuv-u-pershij-den-vtorgnennya-
- ↑
https://kourier.in.ua/6639-u-boyah-z-rosyskimi-zagarbnikami-zaginuv-gluhvchanin.html
- ↑
https://suspilne.media/430614-zaginuv-v-persij-den-vtorgnenna-u-gluhovi-perepohovali-prikordonnika-vitalia-calogo/
- ↑ Ціною власних життів… Герої, яких втратила Глухівщина. Неделя. — 2022. — № 19 (1195). — 5 травня. — С. 1,2