-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Василенко Олександр Васильович (72 ОМБр): відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 15:43, 13 грудня 2022

Шаблон:Однофамільці Шаблон:Однофамільці

Олександр Василенко
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Олекса́ндр Васи́льович Василенко (25 травня 1982, Медвин, Богуславський район, Київська область — 6 серпня 2014, с. Дякове, Антрацитівський район, Луганська область) — український вояк, солдат Збройних сил України, старший навідник 1 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону 72-ї окремої механізованої бригади, учасник війни на сході України. Лицар Ордену «За мужність».

Життєпис

Олександр Василенко народився 25 травня 1982 року в селі Медвин, Богуславський район, Київська область, у родині Василя Михайловича та Лідії Василівни Василенків. Навчався у Медвинській школі у 1988-1999 роках. Закінчив з відзнакою НУБіП України.

З квітня 2001 по листопад 2002 року проходив строкову службу у лавах Збройних сил України. Після демобілізації працював у Києві. Учасник Євромайдану.

Війна на сході України

У березні 2014 року призвали на перепідготовку у м. Біла Церква. Підписав контракт та був зарахований у 72-ї окремої механізованої бригади. З квітні 2014 року в зоні проведення антитерористичної операції на Донбасі. Старший навідник 1 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону, реактивної артилерійської установки БМ-21 «Град».

Обставини загибелі

Загинув від численних осколкових поранень близько 6.30 ранку поблизу села Дякове на Луганщині під час артилерійського обстрілу військами РФ позицій ЗСУ, про що свідчить характер обстрілу. Стріляли з 2С19 «Мста-С» приблизно з відстані 1-1,5 км[1].

Похований у рідному селі. Залишились батьки, старший брат Михайло, дружина та донька Софійка (2009 р.н.).

Нагороди

Вшанування пам'яті

Зусиллями медвинської громади та місцевої самооборони на фасаді будівлі Медвинської СЗОШ, де навчався Олександро Василенко, на його честь встановлено пам'ятну таблицю. Центральну вулицю у рідному селі героя названо на його честь.

Див. також

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ