-
Юзвінський Вадим Володимирович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.9.5) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:59, 8 жовтня 2023
| Юзвінський Вадим Володимирович | |
|---|---|
 СтаршинаШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Вади́м Володимирович Юзві́нський ( — Шаблон:ДС) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєвий шлях
Народився 1974 року в смт Городниця (Новоград-Волинський район, Житомирська область). Виростав із старшою сестрою Лесею; закінчив Городоцьку ЗОШ. Проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ; звільнився в званні старшини. 2003-го помер його батько. Працював на фарфоровому заводі, потім їздив на заробітки до Києва. Коли мамі у 2013-му стало зле (вона перенесла інфаркт), Вадим вирішив повернутися додому та допомагати всім можливим. Працював на пилорамі.
У часі війни мобілізований навесні 2014-го, механік-водій, 30-а окрема механізована бригада. Відправили в Херсонську область, потім блокпост біля Криму, Маріуполя; Донецьк, Амвросіївка. З літа брав участь у боях на сході України.
Загинув в районі міста Амвросіївка (Донецька область). 8 серпня зазнав вогнепальне уламкове поранення лівої легені, унаслідок якого помер 21 серпня. В «Книзі пам'яті» місцем смерті зазначено село Круглик Лутугинського району Луганської області — під час проведення ударно-пошукових дій.
Похований 24 серпня 2014 року в рідному смт Городниця.
Без Вадима лишились мама Ольга Юзвінська, сестра, троє дітей (був тричі одружений; з них донька Валерія)[1][2]
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (15.5.2015, посмертно)
- його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 5, місце 2
- вшановується 21 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на Сході України.[3]
- в Городницькій ЗОШ відкрито меморіальну дошку його честі[4]
Примітки
Джерела
- Юзвінський Вадим Володимирович
- Небесна Гвардія
- Шаблон:УПУ
- Небесна Гвардія
- Ольга Юзвінська: «Я досі чекаю сина, здається, ось-ось з'явиться на порозі…»
Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub
- ↑ Український Меморіал
- ↑ Львів'яни передали подарунок доньці загиблого військового з Житомирщини
- ↑ Повік не забудемо подвиги Героїв! У Міноборони вшанували пам'ять захисників України
- ↑
https://nv-rayrada.zt.gov.ua/index.php/novyny/596-u-novograd-volinskomu-rajoni-vidkrili-tri-memorialni-doshki-geroyam-ato