-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Зугравий Олександр В'ячеславович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Padruga-iva
(Забрала слова Помаранчева, бо це не стосується революції 2013)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 23:35, 9 жовтня 2023

Зугравий Олександр В'ячеславович
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png ПолковникШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Олекса́ндр В'ячесла́вович Зугра́вий — полковник Збройних сил України, начальник Регіонального управління Сил територіальної оборони «Схід» Збройних Сил України. Герой України[1][2]. Відзначився під час російського вторгнення в Україну 2022 року, Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (2022).

Життєпис

Народився у 1989 році. У 2010 році закінчив Національну Академії Сухопутних Військ імені Петра Гетьмана Сагайдачного. У 2013 році брав участь в Революції Гідності. У 2014 році був учасником АТО Та ООС.

Російське вторгнення в Україну (2022)

У ході російського вторгнення в Україну 2022 року полковник Олександр Зугравий відзначився тим, що до війни сформував територіальну оборону в п'яти східних областях України, а з початком агресії РФ створив дієву систему розвідки й руху опору в Харкові та області. Завдяки вмілим діям офіцера було зупинено ворога в районі міста Куп'янська[3].

Нагороди

  • звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (4 квітня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (26.2.2015) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни;
  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (28.2.2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4]

Примітки

Джерела


Шаблон:Учасники РУВ