-
Мамука Мамулашвілі: відмінності між версіями
м (Імпортовано 1 версія) |
|
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 05:07, 10 жовтня 2023
| Мамука Мамулашвілі მამუკა (უშანგი) მამულაშვილი | |
|---|---|
| Командир легіону | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Мамука Мамулашвілі (Шаблон:Lang-ka); (22 квітня 1978 Тбілісі, Грузія) — військовослужбовець, засновник і командир «Грузинського національного Легіону» в АТО, магістр з дипломатії. Президент Національної федерації змішаних єдиноборств Грузії.
Володіє англійською, українською, французькою, російською мовами.
Життєпис
Конфлікт у Абхазії 1992—1993
У 14 років пішов на війну, в батальйон до батька генерала Зураба Мамулашвілі, командира одного із грузинських підрозділів. Брав безпосередню участь у боях проти сепаратистів та російських найманців[1]. 6 червня 1993 року російські бойовики захопили в полон родину одного із бійців підрозділу Зураба Мамулашвілі і поставили вимогу, або батальйон складає зброю, або родину розстріляють. Зураб із сином і залишком групи склали зброю та були перевезені до форпосту в місті Гудаута.
Після трьох місяців важкого полону, що супроводжувався катуваннями, імМамуку обміняли на абхазця[1].
Навчання
Незважаючи на пережиті психологічні травми, Мамука спромігся закінчити Black Sea University у Тбілісі, а також здобув вищу освіту в Парижі в Центрі дипломатичних та стратегічних наук. Отримав ступінь магістра з дипломатії.
Громадська діяльність
2008 — організував недержавну організацію, що орієнтована на надання допомоги родинам ветеранів.
Війна в Україні
Коли в Україні почалася Революція гідності, Мамука був на змаганнях з ММА (від Шаблон:Lang-en — змішані бойові мистецтва) в Баку (Азербайджан). Збірна Грузії зайняла 3 місце. На нагородження грузини вийшли з українськими прапорами та оголосили, що підтримують Майдан і волевиявлення українського народу.
Мамука їде до України з кількома однодумцями, з якими створив бойовий підрозділ — «Грузинський національний легіон». З перших днів війни добровольці взяли участь у бойових операціях по всій лінії фронту, підтримуючи військовослужбовців та міліцію.
Легіон в основному виконує розвідувальні та диверсійні завдання на окупованій території. Брав участь у боях за Дебальцеве, також у боях за Луганський аеропорт.
10 лютого 2016 року Грузинський національний легіон став невід’ємною частиною українського війська. Грузини стали першими іноземцями, які офіційно увійшли до складу Збройних Сил України.
На даний момент вони продовжують воювати проти російських найманців на Сході України.
Творчість
На честь грузинських легіонерів 28 лютого 2016 року, киянка Алла В’юн написала вірш «Героям Грузинського Легіону»[2]. На 38-ий день народження командира Легіону Мамуки Мамулашвілі, нею був написаний вірш-присвята «В четырнадцать я стал солдатом»[3]
На 25-ту річницю Незалежності України з-під пера вийшов вірш «Посвящение воинам АТО (борцам за Независимость Украины)»[4], в пам'ять про грузинських бійців, які загинули у боях за українські міста Щастя і Маріуполь.
Нагороди
- Орден Вахтанга Горгасалі 3-го ступеня (1992) — єдиний кавалер, нагороджений у підлітковому віці.
- Орден «Народний Герой України»
- Орден «За мужність»
- Хрест Івана Мазепи
- Медаль «За жертовність і любов до України»