-
Нікіфоров Олексій Володимирович: відмінності між версіями
ua>Валерий з |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 05:11, 10 жовтня 2023
| Никифоров Олексій Володимирович | |
|---|---|
 ПідполковникШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Олексій Володимирович Никифоров (* 1975, Кіров, РРФСР) — український військовий, підполковник Сил спеціальних операцій ЗС України. Організатор евакуації українських частин із окупованої Автономної Республіки Крим. Колишній заступник командира 501-го керченського батальйону морської піхоти[1].
Біографія
Через 10 днів після народження був відвезений в Джамбул (Казахстан), де й пройшло його дитинство. У віці 12 років переїхав в Черкаси. У 1992 році вступив у Васильківське військове авіаційно-технічне училище. У 1995 завершив навчання і був направлений у 416-й окремий навчальний полк в Керчі на посаду командира взводу – викладача[2]. Під час служби Олексія відбувалися численні переформатування його військової частини. У 1998 році він був командиром взводу національної гвардії України і їздив охороняти Верховну Раду АР Крим під час акцій протесту кримських татар. Закінчив також Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, отримавши доплом зі спеціальності «Історія».Шаблон:Джерело
У 2003 році був одним з учасників конфлікту щодо острову Тузла, водночас був начальником автоклубу.Шаблон:Джерело Під час служби Олексія відбувалися численні переформатування його військової частини і з 26 грудня 2013 року вона була реформована у 501-й окремий батальйон морської піхоти, де він і продовжував служити у званні майора на посаді заступника командира до початку анексії Криму Росією у 2014 році.Шаблон:Джерело
Став відомим після участі в прямому ефірі телемарафону на каналі «1+1» з Аллою Мазур, присвяченого проблемам із захоплення Криму російськими окупаційними військами[3] 22 березня 2014 року, в якому вступив в дискусію з виконувачем обов'язків міністра оборони України Ігорем Тенюхом та вимагав від міністра чітких наказів військам. 25 березня Ігор Тенюх подав у відставку[4].
Після зради командира батальйону та захоплення частини російськими військовими очолив вивід батальйону в Миколаїв. Пізніше переїхав у Київ.Шаблон:Джерело
Станом на березень 2015 року навчався в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського[5].
Після закінчення, з лютого 2016 по жовтень 2021 очолював прес-службу командування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України. На даний час займається науковою роботою на кафедрі Десантно-штурмових військ і Сил спеціальних операцій Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського.
Примітки
Джерела
- Керченский морпех о рок-концерте в осаде, судьбе бойцов и возвращении Крыма Шаблон:Ref-ru
- "Мені з Криму телефонують, запитують, чому я став бандерівцем" Шаблон:Ref-ru
- ↑ Керченські морські піхотинці чекають наказу про початок передислокації / Радіо Свобода
- ↑ “Той самий Никифоров”: як замполіт кримських морпіхів подолав “зраду” і створив найсильнішу пресслужбу в ЗСУ
- ↑ Смотреть всем! Министр Обороны Украины Игорь Тенюх на ночном марафоне 1+1, 22 марта, 00.30 ночи / YouTube
- ↑ И.о. министра обороны Украины Игорь Тенюх подал в отставку / YouTube
- ↑ Майор Олексій Нікіфоров для колишніх своїх підопічних став волонтером