-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Петряков Станіслав Сергійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Mediafond
(стиль)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 05:16, 10 жовтня 2023

Станіслав Петряков
UA-OR8b-SSGT-GSB-H(2015).png ПрапорщикШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Станісла́в Сергі́йович Петряко́в — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Здобув вищу освіту — економіст. 14 років працював у сфері торгівлі — був продавцем-консультантом, менеджером, директором магазину.

Наполіг перед родиною на своєму бажанні служити в ЗСУ. На сімейній раді вирішили — контракт на рік. У ЗСУ з 2015 року. Воював у лавах 81-ї бригади. Старший механік-водій гаубиці «Акація». Потім — старшина батареї й артилерійського дивізіону. Воював у промзоні Авдіївки та біля селища Мінеральне — поруч Ясинуватої. Зазнав поранення 2016 року, звільнився в запас у званні старшого сержанта. Через кілька місяців не витримав і записався до Гостомельської бригади НГУ. Весною 2017-го як командир артилерійської батареї в складі бригади вирушив у зону боїв. Восени 2018 року прийняв посаду головного старшини бригади. З вересня 2018-го перебуває на Світлодарській дузі; командував відділенням АГС.

20 листопада 2019-го терористи вчергове запросили тиші. Вони скоригували з безпілотника дані й скинули на гвардійців ВОГ-17, вибух стався у Станіслава біля ніг. Тоді поранень зазнало 5 гвардійців. 17 осколків у ногах, переломи обох ніг, розриви сухожиль.

Проходить багатомісячну реабілітацію, планує повернутися до лав НГУ.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 949/2019 від 24 грудня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно)[1].

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ