-
Старченко Павло Олександрович: відмінності між версіями
ua>SalweenBot м (правопис) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 16:06, 13 грудня 2022
| Старченко Павло Олександрович | |
|---|---|
 Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Павло́ Олекса́ндрович Ста́рченко ( — Шаблон:Пом Шаблон:ДС) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився в Старому Осколі, згодом родина переїхала до Чернігова. Навчався в чернігівській ЗОШ № 2, згодом у ЗОШ № 27. 1991 року помирає батько, Павло став у родині за головного. Під час навчання у старших класах закінчує курси екскурсоводів, також «Клуб юних космонавтів» — при Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків.
1995 року вступає до Харківського авіаційного інституту, однак через травму залишає навчання на останньому курсі. Від 2000 року працював на будівельних майданчиках у Києві. Неодноразово бував за кордоном, також подорожував Європою автостопом. 2008 року вступає до Міжрегіональної Академії управління персоналом — факультет «Політологія міжнародних відносин», навчання закінчив з відзнакою 2013 року. Навчання поєднував з працею каменяра.
Мав власні погляди щодо поліпшення економічного та політичного становища у державі, їх викладав у періодичних виданнях, зокрема в газеті «Україна молода».
Був активним учасником Помаранчевого майдану та Євромайдану.
Доброволець, мобілізований весною 2014 року, старший стрілець 1-ї мотопіхотної роти, 13-й окремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1».
Загинув 29 січня 2015 року під час відбиття танкової атаки противника на блокпосту 1301 (позиція "Вовк") в районі м. Вуглегірськ Донецької області. Разом з Павлом загинули солдат Олександр Бригинець та солдат Андрій Лебедєв.
Упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих захисників, тіла яких вивезли з місця боїв до Дніпропетровська.
9 квітня 2015-го Павла поховали у Чернігові на кладовищі Яцево.
Одружений не був, лишилася мама та сестра.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- Рішенням Чернігівської міської ради № 10/VIII-3 від 26 серпня 2021 року присвоєно почесне звання «Захисник України — Герой Чернігова» (посмертно)[2]
- Рішенням Чернігівської обласної ради № 1-25/VII від 28 жовтня 2020 року нагороджений Почесною відзнакою «За мужність і вірність Україні» (посмертно)[3].