-
Ульяницький Олег Миколайович: відмінності між версіями
ua>Леонід Панасюк Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 16:08, 13 грудня 2022
| Ульяницький Олег Миколайович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Оле́г Микола́йович Ульяни́цький — солдат резерву МВС України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Брав участь у Революції Гідності. В часі війни — доброволець, стрілець, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас». Був серед військових, котрі визволяли Артемівськ, Лисичанськ, Попасну.
Загинув 29 серпня 2014 року при спробі виходу з оточення в Іловайську — розстріляний російськими військовиками в «зеленому коридорі смерті» — їхав у кузові броньованого КАМАЗу в складі автоколони батальйону «Донбас». Коли автівка вже доїжджала до Червоносільського, по ній вистрілив російський танк, кабіну розірвало, потім здетонував боєкомплект у кузові. Олег Ульяницький здійснював вогневе прикриття пораненим бійцям, при цьому сам був смертельно поранений. Тоді ж загинули Владислав Стрюков — «Стаф», Віктор Дмитренко-«ВДВ», Руслан Рябов — «Руха», Артур Чолокян — «Кавказ», Сергій Дятлов — «СВД», Маламуж Олександр — «Рус», Василь Білий — «Лисий».
Перебував у переліку зниклих безвісти та полонених. Тимчасово похований 3 вересня 2014-го як невпізнаний герой у Дніпропетровську. Впізнаний за експертизою ДНК, перепохований 13 червня 2015-го на київському Південному кладовищі.
Нагороди
За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений
- 15 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).