-
Чайка Павло Миколайович: відмінності між версіями
ua>Alex-sedlachek |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 05:23, 10 жовтня 2023
| Чайка Павло Миколайович | |
|---|---|
 КапітанШаблон:Категорія тільки в статтях ДШВ | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Павло́ Микола́йович Ча́йка (Шаблон:Н 24 червня 1988, м. Рожище, Волинська область, Українська РСР) — український військослужбовець Збройних Сил України, капітан, повний кавалер ордена «За мужність» (третій за час проведення АТО та за часів незалежної України повний кавалер ордена «За Мужність»)[1], позивний «Сігл». Учасник війни на сході України. «Почесний громадянин міста Рожище» (2015), кавалер Ордена «Народний Герой України» (2016).
Життєпис
Шаблон:Дослівна копія Павло Чайка народився, у м. Рожище, Волинської області, в сім’ї медиків. Потім за розподілом Чайка-старший отримав роботу у м. Рожище, Волинської області, куди уся сім’я і переїхала. В 15 років уже навчався у Волинському обласному військовому ліцеї, по закінченні вступив на юридичний факультет ВНУ ім. Лесі України на заочне відділення, щоб піти на строкову службу до армії[2].
В армію Павло прийшов ще у 2007 році, тоді відслужив строкову десантником в Миколаєві, потім відслужив контракт. Далі попрацював два роки в Беркуті, потім повернувся на другий контракт[3].
Після строкової підписав контракт. Коли почалася війна на сході, у Павла був уже другий контракт[4].
АТО для військового розпочалося у березні 2014 року, коли їх відправили на кордон із Кримом[5] .
«Ми виїхали на зачистку Красного Лиману… Нашу колону розстріляли, тоді у нас з’явилися перші шість трьохстотих. Потім ми потрапили у засідку, де нас просто заблокували і обстрілювали із трьох сторін», - пригадує Чайка. Тоді він отримав осколкове поранення від РПГ, після чого ще 40 хвилин вів бій.
За оборону Красного Лиману нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня 8 липня 2014 року.
Павло був одним із перших поранених десантників під Червоним Лиманом, та від реабілітації відмовився. Пережив важкі бої під Зеленопіллям, де його бригаду обстрілювали зі сторони Росії, дві складних ротації у Донецькому аеропорту і на Дебальцівському плацдармі [6].
За оборону Донецького аеропорту Павло отримав орден «За мужність» ІІ ступеня 4 грудня 2014 року.
Дві ротації по 10 днів у жовтні 2014 року.
Своє перше офіцерське звання Павло отримав під час боїв за донецький аеропорт[7].
Найважчим для бійця став бій у лютому 2015-го за Логвинове, на Дебальцівському виступі. Того дня десантники «Сігла» разом із бійцями інших підрозділів зачищали село, яке захопили росіяни. Бій розпочався близько шостої ранку, а вже об одинадцятій українці вибили ворожу піхоту й танки з населеного пункту, зайняли село та почали чекати на підтримку інших підрозділів наших військ. Замість підкріплення через чотири години з Горлівки на легкоозброєні українські підрозділи посунули ворожі танки.
Відходили під прицільним вогнем танкових гармат ворога. Після другого поранення у вересні 2016 року, Павло Чайка отримав призначення на нове місце служби— Головне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗС України[6] .
Указом Президента України 26 лютого 2015 року за виняткову мужність і героїзм, проявлені в боях на Дебальцівському плацдармі, нагороджений орденом «За мужність» І ступеня.
25 червня 2017 року одружився.
2018 року Павло Чайка взяв участь у марафоні морської піхоти США[8]
13 квітня 2019 року брав участь у Віденському балі м. Київ[9]
Павло Чайка консультував кримського режисера Ахтема Сеітаблаєва на зйомках фільму про захисників Донецького аеропорту[10].
Нагороди і почесні звання
- Орден «За мужність» I ступеня (26 лютого 2015) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[11]
- Орден «За мужність» II ступеня (4 грудня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України.[12]
- Орден «За мужність» III ступеня (8 липня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.[13]
- Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня[14]
- «Почесний громадянин міста Рожище» (2015)[15].
- Орден «Народний Герой України» (2016).[16]
Примітки
Посилання
- Молодые герои необъявленной войны . Шаблон:Ref-ru
- Полный кавалер ордена «За мужество» комвзвода «79-ки» Павел Чайка: «Я всегда мечтал стать офицером, благодаря этой войне я им стал» . Шаблон:Ref-ru
- Повний кавалер ордена «За мужність» з Волині одружився
- ↑
http://www.informator.su/tretij-za-vsyu-istoriyu-ukrajiny-orden-za-muzhnist-distavsya-bijtsyu-ato/
- ↑ Манюх А. Героя в дитинстві не били / Анна Манюх // Сім’я і дім.- 2016 .- 29 вересня.- С 9
- ↑
https://www.mil.gov.ua/news/2015/03/18/povnij-kavaler-ordena-za-muzhnist--8523/
- ↑ Слюсар Н. Народний герой України з Рожища / Наталка Слюсар // Вісник .- 2016 .- 13 жовтня .- С. 2
- ↑
http://www.volynpost.com/news/77411-armiia-shkola-zhyttia-geroj-z-volyni-pavlo-chajka
- ↑ 6,0 6,1
https://www.armyfm.com.ua/oblichchja-vіjni-pavlo-chajka/
- ↑ Ступак І. Лейтенант Чайка – повний кавалер ордена «За мужність» / Іван Ступак // Народна армія .- 2017 .- 2 лютого .- С. 3
- ↑
https://vchasnoua.com/donbass/67249-viina-zmusyla-perehlianuty-stavlennia-do-bahatokh-rechei-kiborh-pavlo-chaika-pro-reabilitatsiiu-ta-pidtrymku-veteraniv
- ↑
https://rozhyshche.rayon.in.ua/news/141243-urodzhenets-rozhishcha-pavlo-chaika-valsuvav-na-videnskomu-balu-v-kievi
- ↑ Власюк Л. Кіборг із Рожища: «Друга Володю я впізнав лише по одягу … голови не було» / Людмила Власюк // Волинь .- 2021 .- 1 квітня .- С 1, 10
- ↑ Шаблон:УПУ.
- ↑ Шаблон:УПУ.
- ↑ Шаблон:УПУ.
- ↑ Фото з нагородами. Фейсбук.
- ↑
http://www.day.kiev.ua/uk/news/151015-povnyy-kavaler-ordena-za-muzhnist-pavlo-chayka-stav-pochesnym-gromadyanynom-mista
- ↑
http://tsn.ua/ato/dvadcyatoh-ukrayinciv-iz-ato-oficiyno-viznano-narodnimi-geroyami-644796.html