-
Барбара Брильська: відмінності між версіями
ua>Антон Даньків Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 09:09, 16 жовтня 2023
Барбара Брильська (; *5 червня 1941, Скотники) — польська акторка театру та кіно.
Біографія
Барбара Брильська народилася 5 червня 1941 року в містечку Скотники біля м. Лодзь. У віці 15 років уперше зіграла епізодичну роль у фільмі «Калоші щастя». В 1967 році закінчила акторське відділення Державної вищої школи кіно, телебачення і театру () у Лодзі. У 1967 році закінчила Варшавську вищу школу театру, кіно та телебачення.
Першу велику роль отримала у фільмі «Їхні будні» в 1963 році. В 1966 році зіграла роль жриці Ками у фільмі «Фараон» за романом Болеслава Пруса. Велику славу Барбарі принесла роль Єви у скандальному польському фільмі «Анатомія кохання». Знімалася також у фільмах радянських, німецьких (НДР), чехословацьких і болгарських кінорежисерів. В СРСР стала популярною після ролі Наді у фільмі «Іронія долі». За цю роль вона була нагороджена Державною премією СРСР.
На початку XXI століття почала грати на театральній сцені: вперше це сталося у Москві у постановці режисера Романа Мархоліа «Квартет» на сцені Центру оперного співу Галини Вишневської.
2001 року вперше після довгої перерви повернулася на російські кіноекрани у фільмі Романа Качанова «Даун Хаус».
Особисте життя
Барбара Брильська кілька разів виходила заміж. Першим чоловіком (1961—1968) Барбари був математик Ян Боровець, якого не цікавила творчість дружини та взагалі мистецтво, тому шлюб був розірваний з ініціативи Барбари. Другим чоловіком Брильської після розлучення з Яном став актор Єжи Зельник, з яким спільне життя також не склалося. На зйомках фільму «Білі вовки» Барбара Брильська познайомилася з югославським актором Слободаном Дмитровичем, якого вважає найбільшою любов'ю. Шлюб із Дмитровичем не відбувся. Третім чоловіком Барбари Брильської став лікар-гінеколог Людвіг Космаль, з яким Барбара прожила 18 років та народила двох дітей. У зв'язку із частими зрадами чоловіка Барбара розійшлася з ним.
Старша донька — акторка та модель Барбара Космаль (26.02.1973 — 15.05.1993), трагічно загинула в автомобільній катастрофі в Бжезінах. За кермом сидів син Анджея Жулавського, він вижив. Молодший син Людвіг (нар. 1982), двоє онуків: Шимон та Якуб.
Підтримка України
Під час російської інтервенції в Україну у березні 2014 року Барбара Брильська разом з іншими відомими діячами польського театру та кіно: Евою Шикульською, Єжи Гоффманом, Анджєм Вайдою, Кшиштофом Зануссі, Войцехом Марчевським, Яцеком Блавутом, Яном Новіцьким виступила з підтримкою українського народу:[1]
У лютому 2023 Барбара Брильська відкрито підтримала Лію Ахеджакову, яку почали «цькувати» в Росії за її слова проти повномасштабної війни. Зірка фільму російської радянської кінокласики «Іронія долі» назвала росіян «проклятим народом» і порадила Ахеджаковій їхати з Росії.
Фільмографія
- 2014 — Таємниця чотирьох принцес — Урсула Марія Барбара Маргарита Брауншвейська, фея
- 2009 — Кохання на подіумі — Марта
- 2008 — Адмірал — Роза Карлівна, няня маленького Колчака
- 2008 — Няня — Агата
- 2007 — Іронія долі. Продовження — Надя Шевельова-ст.
- 2006 — Дивне Різдво — Ольга Миколаївна Самойлова
- 2006 — Світлі блакитні — Ніна
- 2003 — Казус Беллі — Єва
- 2002 —2006 — Саме життя — Селіна Змуда
- 2001 — Симфонія мовчання — Ева
- 2001 — Даун Хаус — генеральша Єпанчина
- 2000 —2002 — І в горі, і в радості — Барбара Бурська
- 1998 — Екстрадиція — епізод
- 1996 — Вірус — директор дитячого будинку
- 1994 — Надихни мене вірою (документальний) — грає саму себе
- 1994 — Польська смерть — психіатр
- 1993 —1994 — Банк не від цього світу — епізод
- 1993 — Бася — грає саму себе
- 1993 — Лише страх — редактор на телебаченні
- 1993 — Краще бути красивою та багатою — господиня вечора
- 1993 — Знімаю кімнату… — мати Олька
- 1991 — Ау! Пограбування поїзда — Ядвіга
- 1989 — Гданськ 39 — Бурчардтова
- 1988 — Балада про Янушку — Барбара
- 1988 — Час повного місяця — Барбара, черниця
- 1987 — Річка брехні — акторка в салоні
- 1987 — Спеціальна місія — Гражина
- 1987 — Між губами і краєм чашки — пані Мельжиньська
- 1986 — Епізод в Західному Берліні — Моніка Вебер
- 1986 — Республіка надії — пані Водничакова, мати Едварда
- 1986 — Курс ліворуч — мати Сильвії
- 1985 — Скальпель, будь ласка — Волейникова
- 1984 — У тіні ненависті — сусідка Зофії
- 1984 — 1944 — епізод
- 1982 — 3 + Одна
- 1982 — Рахер, Реттер і Рап'єр — Сибіла
- 1980 — Млин Левіна (Levins Muhle) як Марі (голос)
- 1980 — Кар'єра Нікодема Дизми — Евіта
- 1980 — Архів смерті — Ханка
- 1979 — До останньої крові (серіал) — Ева Козельська
- 1979 — До останньої крові… — Ева Козельська
- 1979 — Шалений — Голевичова
- 1978 — Сто коней на сто берегів — Христина
- 1978 — Роман Терези Хеннерт — Тереза Хеннерт
- 1978 — Життя, повне ризику — Марта Фенінг-Меран
- 1977 — Тихий американець у Празі — Мілена
- 1977 — Вмирати тільки у крайньому випадку — Лінда Грей
- 1976 — Доповідай, 07 — Ева
- 1976 — Концерт для тих, хто залишається — Аліса
- 1975 — Директори — Єлизавета
- 1975 — Іронія долі! — Надя Шевельова
- 1975 — Година за годиною — Бася
- 1974 — Віза до Окантросу — Ягода
- 1973 — Розлучення, що не відбулося — Ганка
- 1973 — Міста і роки — Марі Урбах
- 1972 — Анатомія кохання — Єва
- 1971 — Пігмаліон XII — Еріка Бонгерт
- 1971 — Вікторина, чи Пан із Бове? — Вікторина
- 1970 — Польський альбом
- 1970 — У гонитві за Адамом — Ванда
- 1969 — 1971 — Визволення — Хелена
- 1969 — Пан Володийовський — Кшися
- 1969 — Пригоди пана Міхала — Кшися
- 1969 — Люди з підвалу — епізод
- 1969 — Злочинець, який украв злочин — Ева Сальм
- 1969 — Білі вовки — Кетрін
- 1968 — Слід Сокола — Кетрін
- 1968 — Таємниця дерев'яних ідолів — Ханна Штерн
- 1967 — Ставка більша за життя — Інга
- 1967 — Етюд — епізод
- 1966 — Бумеранг — Єва
- 1966 — Небо — епізод
- 1966 — Виграти, програти — епізод
- 1965 — Фараон — жриця Кама
- 1965 — Потім настане тиша — Єва Крачинська
- 1964 — Пізно після полудня Późne popołudnie — Єжикувна, плавчиха
- 1963 — Їхні будні (Історія однієї сварки) — сестра Гражини
- 1963 — Йокмок — дівчина на «Йокмоці»
- 1963 — Катастрофа — епізод
- 1958 — Калоші щастя — епізод
Нагороди
- 1971 — Нагорода (титул «Зірки кіносезону» на III LLF w Łagowie)
- 1973 — Нагорода (титул «Зірки кіносезону» на V LLF w Łagowie)
- 1975 — Відзнака (Золотий Хрест За Заслуги з приводу 30-річчя кінематографії в Польщі)
- Державна премія СРСР 1977 — за фільм «Іронія долі».
- 1977 — Нагорода («Золоті Квіти» для найпопулярнішої акторки соціалістичних країн)
- 1979 — Нагорода (Диплом Міністра Закордонних Справ за заслуги в пропагуванні польської культури за кордоном)
- 1985 — Відзнака (Хрест Кавалерський відродження Польщі)
- 2013 — Спеціальна відзнака Героїня польського кіно 2013[2]