-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Боно: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Echelon 1
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 09:16, 16 жовтня 2023

Шаблон:Otheruses Шаблон:Музикант Боно (Bono), справжнє ім'я Пол Девід Г'юсон Шаблон:Життєпис — ірландський рок-музикант, вокаліст рок-гурту «U2», в якому іноді грає також партії ритм-гітари і губної гармоніки. Окрім музичної діяльності, Боно відомий своєю гуманітарною активністю в Африці і своїми стараннями сприяти списанню боргів бідних країн третього світу. Був посвячений у лицарі в 2007 році.[1]

Біографія

Народився музикант 10 травня 1960 року в Дубліні в сім'ї поштаря Брендана Роберта та домогосподарки Айріс Ранкін. У цей час у них уже був старший син — Норман. З дитинства Пол демонстрував свою балакучість і навіженість, через що й отримав прізвисько «Антихрист».

Після смерті дідуся і матері некерованість підлітка тільки зросла. За хуліганство та неналежну поведінку хлопчика вигнали зі школи при церкві Святого Патрика. Батько перевів його в державну середню школу Mount Temple, де Пол отримав перші навички гри на гітарі і співу, беручи участь у театральних постановках школи.

1977 року в Дубліні Боно (вокал), Девід Еванс («Едж», гітара), Адам Клейтон (бас), Лоренс Маллен (ударні), всі — учні однієї школи, — заснували свій гурт «U2». Дебютний концерт новонародженої групи виявився не дуже успішним, на нього прийшло всього дев'ять чоловік. Однак уже в березні 1978 року, через рік після заснування U2, на музичному конкурсі юних талантів у Лімерику хлопці здобули головний приз: 500 фунтів стерлінгів і право на запис альбому в професійній студії. Там групу помітив журналіст Пол Макгінесс, який згодом став її менеджером.

Середина і кінець 80-х ознаменувалися для U2 новими досягненнями. У 1988 музиканти здобули 2 нагороди «Греммі». Альбом «War», що вийшов ще в 1983 році, став однією з найбільш продаваних платівок десятиліття.

Музиканти активно співпрацювали з американськими колегами, зокрема, в 1984 році світ почув дует Боно і Боба Ділана, в 1988 — з Роєм Орбінсоном. За роки діяльності в музичному багажі групи накопичилося понад 10 альбомів.

У 2005 році Боно став «Персоною року» за версією журналу The Times, після чого його ім'я було включено до Зали слави рок-н-ролу. І до сьогодні, музикант неодноразово потрапляє до списків найбагатших рок-зірок світу. 7 квітня 2007 року Боно було посвячено в лицарі.

Випущений у 2014 році 13-ий студійний альбом «Songs of Innocence» був цілеспрямовано викладений у вільний доступ для півмільярда користувачів iTunes. До складу альбому увійшла дуже особиста для Боно композиція — пісня «Iris», присвячена його матері. А композиція «Cedarwood Road» — про рідну вулицю Боно, де пройшла велика частина його дитинства.

Крім роботи на музичній сцені Боно проявив себе і як актор. У 2000 році він зіграв невелику роль у фільмі «Готель „Мільйон доларів“», а 2007 року у фільмі-мюзиклі «Через Всесвіт» — Доктора Роберта Рілі, характерного персонажа 1960-х, автора книг про трансцендентальне і водія розписного автобуса хіппі.[2] Для фільму він виконав дві пісні гурту «Beatles» — «I Am the Walrus» і «Lucy in the Sky with Diamonds».

Громадська діяльність

Боно і президент Бразилії Луїс да Сілва в 2006 році

Боно активно займається громадською і добродійною діяльністю. Особливу увагу він приділяє боротьбі зі СНІДом і підтримці найбідніших країн Африки[3], зокрема шляхом заклику до прощення зовнішнього боргу цих держав і відкритої торгівлі.

У році ним заснована компанія DATA назва якої розшифровується як Debt AIDS Trade Africa (в перекладі з англійської «борг, СНІД, торгівля, Африка»)[4].

У 1993 році Боно зацікавився долею боснійської столиці м. Сараєва, яка знаходилась в облозі сербськими військами і так званими добровольцями. Він тоді оплатив зйомки документального фільму Білла Картера і кілька разів проводив прямі включення з пересічними громадянами оточеного військами міста на своїх концертах. Ця співпраця вилилась спочатку в сингл Міс Сараєво (оперну частину пісні виконав Лучано Паваротті), а після закінчення Боснійської війни, 23 вересня 1997 року, гурт U2 на чолі з Боно дав повноцінний концерт на сараєвському стадіоні Кошево. Виступ проходив у дуже складних умовах, його кілька разів могло бути зірвано, але все ж він відбувся.

Завдяки Боно, увага всесвітніх ЗМІ того часу була привернута до сараєвських подій, що допомогло зняти облогу і частково об'єднати роз'єднане війною боснійське суспільство.

У 2005 році Боно став одним з «людей року» журналу Time. У 2006 році він був включений в список кандидатів на отримання Нобелівської премії миру (у список з 191 претендента ввійшов також й інший рок-музикант і громадський діяч Боб Гелдоф)[5].

Як громадський діяч Боно неодноразово зустрічався з лідерами різних держав світу, серед яких президент Бразилії Луїс да Сілва (2006), президент США Джордж Буш-молодший (2006), президент Франції Ніколя Саркозі (2008) та інші. 24 серпня 2010 року в місті Сочі відбулася зустріч Боно з президентом Росії Дмитром Медведєвим. Під час зустрічі президент, зокрема, сказав співаку: «Коли музиканти починають займатися громадською діяльністю, часто музика закінчується але з Вами цього не трапилося».

Громадська діяльність Боно отримала не тільки позитивну оцінку. Іноді вона стикається з критикою й іронічним відношенням. Зокрема, скульптор Франц Сміт створив скульптуру, що зображає Боно у вигляді Ісуса Христа, який не помічає чорношкірої дитини, що лежить біля його ніг[6]. В іронічному ключі поданий персонаж Боно в мультсеріалах «Південний парк» і «Сімпсони».

Нагороди

  • Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (Україна, 23 серпня 2022) — за значні особисті заслуги у зміцненні міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий внесок у популяризацію Української держави у світі.[7]

Примітки

Шаблон:Примітки

Посилання

Шаблон:Wikiquote Шаблон:Commonscat

Шаблон:U2 Шаблон:Людина року Тайм Шаблон:Бібліоінформація