-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Бітов Андрій Георгійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Ɪ
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 09:22, 16 жовтня 2023


Андрі́й Гео́ргійович Бі́тов (Шаблон:Lang-ru; , Ленінград, РРФСР — Шаблон:ДС, Москва, Росія[1]) — російський письменник-нонкомформіст. Один із засновників російського постмодернізму в літературі.

Біографія

Народився в Ленінграді, на Петроградській стороні. Батько — архітектор, мати — юрист. Брат Олег — відомий радянський журналіст-міжнародник. За власним визнанням, за національністю черкес у п'ятому поколінні. Писати почав 1956 року.

У 1954 році закінчив середню школу № 213 (тоді вона розташовувалася на набережній Фонтанки) — першу в Ленінграді школу з викладанням ряду предметів англійською мовою. У 1957 році вступив у Ленінградський гірничий інститут, де брав участь у роботі літоб'єднання під керівництвом Гліба Семенова. У 1957—1958 служив у будбаті на Півночі. У 1958 р. відновився в інституті, закінчив геологорозвідувальний факультет у 1962 році. Писав вірші, наслідуючи Віктору Голявкину почав писати короткі абсурдистські розповіді, вперше опубліковані в 1990-х рр. Часто в інтерв'ю називав себе непрофесійним письменником.

З 1960 по 1978 вийшло друком близько десяти книг прози. З 1965 року член Союзу письменників. У 1978 році в США опублікований роман «Пушкінський дім». У 1979 році він — один із творців нецензурованого альманаху «Метрополь». Його перестали друкувати до 1986 р.

Перебудова відкрила нові можливості. Закордон, лекції, симпозіуми, громадська, в тому числі правозахисна діяльність. У 1988 році брав участь у створенні російського Пен-клубу, з 1991 року — його президент. У 1991 році був одним із творців неформального об'єднання «БаГаЖъ» (Бітов, Ахмадуліна, Габріадзе, Алешковський, Жванецький).

Громадянська позиція

В березні 2014 року підписав листа «Ми з Вами!» КіноСоюзу на підтримку України[2].

Смерть

Андрій Бітов помер 3 грудня 2018 року у реанімації московської клінічної лікарні імені Баумана. Причиною смерті стали проблеми з серцем[3].

Бібліографія

  • 1960 — три оповідання в альманасі «Молодий Ленінград»
  • 1963 — «Велика куля»
  • 1965 — «Таке довге дитинство»
  • 1967 — «Дачна місцевість»
  • 1967—1969 — «Уроки Вірменії»
  • 1968 — «Аптекарський острів», «Подорож до друга дитинства»
  • 1972 — «Спосіб життя»
  • 1976 — «Сім подорожей», «Дні людини»
  • 1978 — «Пушкінський дім»
  • 1980 — «Недільний день»
  • 1985 — «Грузинський альбом»
  • 1986 — «Статті з роману», «Книга подорожей»
  • 1988 — «Людина в пейзажі», «Остання повість»
  • 1989 — «Повісті та оповідання», «Пушкінський дім»
  • 1990 — «Відлітаючий Монахов»
  • 1991 — «Ми прокинулися в незнайомій країні», «Життя у вітряну погоду», С/С в трьох томах
  • 1993 — «Очікування мавп», «Віднімання зайця»
  • 1995 — «Оприлюднені»
  • 1996 — «Перша книга автора», «Імперія в чотирьох вимірах»
  • 1997 — «Новий Гулівер», «Після дощу», «Записки новачка»
  • 1998 — «Обґрунтована ревність», «Неминучість ненаписаного», «Дерево»
  • 1999 — «Похорон Доктора»
  • 2008 — «Викладач симетрії»

Кіносценарії

Нагороди

Примітки

Посилання

Шаблон:^Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Велика книга Шаблон:Портали

  1. ↑ https://meduza.io/news/2018/12/03/umer-andrey-bitov

  2. ↑ http://kinosoyuz.com/news/?pub=2285

  3. ↑ https://narodna-pravda.ua/2018/12/03/pomer-rosijskyj-pysmennyk-andrij-bitov/

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Бітов_Андрій_Георгійович&oldid=31118