-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Вербицький Юрій Тарасович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(→‎Євромайдан: ПротЕстувальників, від слова протест.)
 
м (Імпортовано 1 версія)
(Немає відмінностей)

Версія за 18:49, 13 грудня 2022

Шаблон:Науковець

Надгробок Вербицького на полі почесних поховань Личаківського цвинтару у Львові

Юрій Тарасович Вербицький (, Львів, Українська РСР, СРСР — 21 або 22 січня 2014, біля с. Гнідин, Бориспільський район, Київська область, Україна) — Герой України (2014, посмертно)[1], український сейсмолог, кандидат наук. Син українського геофізика Тараса Вербицького, брат сейсмолога Сергія Вербицького (кандидат фізико-математичних наук).[2][3] Активіст та учасник Євромайдану. Викрадений разом з Ігорем Луценком невідомими 21 січня 2014 року і вбитий після катувань[4].

Життєпис

Народився в родині геофізика Тараса Зиновійовича Вербицького та Тетяни Василівни Борачок. Мав старшого брата Сергія, 1958 року народження.

1985 року закінчив факультет геодезії Львівського політехнічного інституту. З 1994 року працював у відділі сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики НАН України, Львів. У 2013 році захистив дисертацію на тему «Методичні та прикладні аспекти комплексного банку геофізичної інформації Карпатського регіону» і отримав науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук. Займався створенням апаратури і програмного забезпечення геофізичних і сейсмічних досліджень. Захоплювався програмуванням, що стало важливою частиною в його житті. Написав більше сотні програм, багато з яких використовуються на сейсмічній станції у Львові, а також на усіх станціях спостереження в карпатських горах.

Захоплювався альпінізмом[5]; дуже любив гори, у Львові був знаним альпіністом, мав І розряд з альпінізму, долав маршрути найвищої категорії складності на Кавказі[6]. Був прихильником здорового способу життя, займався спортом. Його старший брат Сергій та знайомі описували його, як добру, неконфліктну, добросусідську та порядну людину. У 1988 році у Юрія народилась донька Уляна.

В житті був добрим і неконфліктним чоловіком, а ще – добросусідською і дуже порядною людиною. Любив фотографувати, а також слухати рок-музику.

Незважаючи на те що Юрій в житті був аполітичною людиною, в середині січня 2014 року Юрій спеціально взяв відпустку на роботі за власний рахунок та поїхав у Київ на Майдан[7].

Євромайдан

Після пере'їзду до столиці, регулярно приходив на Майдан та підтримував протестувальників. Ночами чергував на барикадах Майдану коли було найменше людей. Казав, що рішення приїхати було свідоме. Чергував всю ніч очікуючи на можливий штурм беркуту, аж поки не починало ходити метро і не підтягувалися кияни. Юрій ходив на розмови з силовиками та представниками антимайдану намагаючись з ними поговорити, переконати. Старший брат Юрія Сергій згадує:[8] Шаблон:Текст Востаннє приїхав до Києва 18 січня перед Водохрищем. Тоді брат вмовляв його лишитись на свято, на що Юрій відповів, що має іхати, бо "якщо люди не будуть масово виходити, то є велика ймовірність того, що Майдан розженуть."

Викрадення

Десь між 2 і 3-ю годиною ночі був поранений в ліве око уламками світло-шумової гранати. 21 січня 2014 року Юрія Вербицького разом з Ігорем Луценком викрали з приміщення офтальмологічного відділення Олександрівської лікарні у Києві. До лікарні з Будинку профспілок його привіз Ігор Луценко для надання медичної допомоги через травму ока[9]. Перед викраденням зателефонував доньці Уляні, яка пізніше залефонувала Сергію. Між ними відбулося ще дві розмови, в ході яких Юрій сказав брату, що йде до авто, яке має завезти його у лікарню, а під час останньої повідомив, що заходить в кабінет лікаря. Останньою людиною з якою розмовляв Юрій була його донька Уляна. За словами Луценка, викрадачів було десятеро, їх найняла Партія Регіонів, щоб чинити безлад в столиці під час Євромайдану. Викрадачі розшукували постраждалих протестувальників у київських лікарнях, щоб з ними жорстоко розправлятися. Ігор Луценко повідомив, що[10] Шаблон:Цитата За словами Луценка, викрадачі професійно займалися побиттям людей[10] і їх професійність у проведенні допитів свідчила про стиль міліціонерів[10].

Подібне викрадення намагалися вчинити міліціонери та «Беркут» і 22 січня 2014 р. під лікарнею швидкої допомоги в Києві, де вони чатували на поранених активістів, яких туди привозять швидкі[11]. Бандати після викрадення Вербицького та Луценка вивезли мікроавтобусом до лісу, де почали іх допитувати. Коли тітушки дізнались, що Юрій зі Львова, а от же і "бандерівець", почали його бити та катувати з особливою жорстокістю. Коли на вулиці почало світати, між 6 і 7 годиною ранку, злочинці знову завантажили побитих майданівців у мікроавтобус і кудись повезли. Викрадених і побитих майданівців привезли у гараж, в якому продовжували катувати впродовж наступних 6-8 годин. Після прибуття журналістів до лікарні швидкої допомоги бандити швидко втекли на своїх автобусах без державних номерів[11].

22 січня 2014 року, тіло Вербицького було знайдено на околицях с. Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами тортур[12]. Викрадачі викинули тіло Вербицького в ліс без куртки. Активісту Євромайдану було завдано надзвичайно тяжких травм; зламана ліва рука, переламано 11 ребер, перелом тіла грудини в 4-му міжребер’ї з внутрішнім крововиливом, закрита травма грудної клітки,травми внутрішніх органів[8]. В ту ніч температура опустилась до -10 градусів. Шансів вижити в Юрія не було. Брат Юрія упізнав його тіло у морзі м. Борисполя[13].

Шаблон:External media 23 січня 2014 року Львівська міська рада надала родині загиблого усю необхідну допомогу з організації поховання[14]. В той день було оголошено жалобу, а на будівлях міста вивішені державні прапори України із траурними стрічками. Попрощатися з Юрієм прийшли прийшли тисячі львів’ян – від керівників міста та області, друзів, знайомих до простих городян, які раніше навіть його не знали. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Розслідування

22 серпня 2020 року в ДБР заявили, що завершили розслідування вбивства Вербицького, заарештувавши двох осіб, що підозрюються у злочині. Їм також інкримінуються щонайменше 6 інших звинувачень[15][16].

16 квітня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області засудив до 9 років позбавлення волі Олександра Волкова, як одного з викрадачів Луценка та визнав винним у викраденні та вбивстві Вербицького. За словами Луценка, в СІЗО по цій справі перебувало троє осіб, крім них, під судом один – очно, інших два – заочно. Також він наголосив, що більшість викрадачів, організаторів і спонсорів цього злочину, зараз переховуються в РФ[17]. 8 серпня того ж року суд не продовжив запобіжний захід підозрюванм у викраденні та катуванні активістів, відтак, Сергій Мисливий та Іван Новотний вийшли на свободу[18]. На сьогодні слідством встановлено, що винними у даному злочині є щонайменше 15 осіб.

21 січня 2022 року заступник голови управління ДБР у справах Майдану Артем Яблонський в ході пресконференції «8-а річниця вбивства перших героїв Небесної Сотні і фактичний початок російської агресії» повідомив, що ДБР встановило першого вбитого активіста Майдану 2014 року. Експертизи підтвердили, що першою жертвою став Юрій Вербицький[19].

Вшанування пам'яті

  • 23 січня 2014 року в м. Тернополі з'явилась площа Героїв Євромайдану.
  • 24 січня 2014 року мешканці с. Гнідин на місці, де було знайдено тіло Юрія Вербицького, встановили хрест.
  • 6 березня 2014 року Гнідинська сільська рада Бориспільського району перейменувала провулок Леніна на вулицю Юрія Вербицького.
  • 15 травня 2014 року Львівська міська рада назвала сквер на вул. Коломийській, 15 іменем Юрія Вербицького.
  • 1 грудня 2014 року на фасаді львівської середньої загальноосвітньої школи № 27 на вулиці Свєнціцького, 15, де навчався Юрій Вербицький було відкрито меморіальну таблицю[20].
  • 19 червня 2015 року Львівська міська рада присвоїла його ім'я середній загальноосвітній школі № 27, де навчався Юрій Вербицький[21].
  • Львівський гірський клуб «Екстрем», членом якого був Юрій Вербицький, у рамках ініціативи «Герої України на вершинах світу» планує назвати іменем Юрія Вербицького безіменну вершину на теренах Східного Кавказу. Ініціативу львів'ян вже підтримали їхні грузинські колеги[22].
  • В листопаді 2015 року в львівській школі № 27 відкрито музей Юрія Вербицького[23].

Нагороди

Див. також

Примітки

Посилання

Шаблон:Список загиблих учасників Євромайдану Шаблон:Герої України

  1. ↑ 1,0 1,1 Шаблон:УПУ
  2. ↑ http://ua.convdocs.org/docs/index-47030.html

  3. ↑ http://www.igph.kiev.ua/rus/structure/11/verbitsky.html

  4. ↑ Юрий Вербицкий, которого выкрали вместе с Луценко, был убит после пыток. Брат опознал тело Шаблон:Ref-ru
  5. ↑ http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?nedaremna_smert_yuriya_verbitskogo&objectId=1301262

  6. ↑ http://tsn.ua/ukrayina/cherez-smert-verbickogo-yakiy-zamerz-nasmert-pislya-tortur-plachut-navit-choloviki-alpinisti-331023.html

  7. ↑ http://www.radiosvoboda.org/content/article/25239536.html

  8. ↑ 8,0 8,1 https://www.prostir.ua/?library=persha-smert-vbyvstvo-yuriya-verbytskoho

  9. ↑ Невідомі викрали активіста Ігоря Луценка Українська правда, 21 січня 2014
  10. ↑ 10,0 10,1 10,2 Катування у лісі та допити про Майдан: викрадення Ігоря Луценка Українська правда, 21 січня 2014 р.
  11. ↑ 11,0 11,1 На поранених активістів під лікарнею чатували міліція і «Беркут» Українська правда, 22 січня 2014 р.
  12. ↑ У Бориспільському районі виявлено два трупи зі слідами тортур Українська правда, 22 січня 2014
  13. ↑ Вербицький, якого викрадали разом з Луценком, мертвий Українська правда, 22 січня 2014 р.
  14. ↑ http://zik.ua/ua/news/2014/01/23/lvivska_miskrada_oplatyt_pohoron_aktyvista_yuriya_verbytskogo_455020

  15. ↑ https://www.rbc.ua/ukr/news/gbr-zavershilo-rassledovanie-delu-pohishcheniya-1598092389.html

  16. ↑ https://dbr.gov.ua/news/spravi-maydanu-dbr-zavershilo-rozsliduvannya-vbivstva-yuriya-verbickogo-a-takozh-vikradennya-i-katuvannya-igorya-lucenka

  17. ↑ https://www.radiosvoboda.org/a/news-verbytskyi-lutsenko-vyrok-sprava/31207584.html

  18. ↑ https://24tv.ua/katuvannya-lutsenka-verbitskogo-obvinuvacheni-ukrayina-novini_n1707063

  19. ↑ https://rubryka.com/2022/01/21/ne-nigoyan-dbr-nazvalo-pershogo-vbytogo-aktyvista-majdanu/

  20. ↑ http://press-centr.com/ua/news/Yuriy-Verbitskiy-vizhiv-u-strashniy-avari-v-horakh-shchob-stati-Herom-Nebesno-Sotni

  21. ↑ http://censor.net.ua/photo_news/340818/lvovskiyi_gorsovet_prisvoil_imya_pohischennogo_i_zamuchennogo_banditami_vo_vremya_revolyutsii_dostoinstva

  22. ↑ На честь Юрія Вербицького назвуть одну з вершин на Кавказі . УП. 30 січня 2014
  23. ↑ http://www.unn.com.ua/uk/news/1522533-u-lvovi-vidkrili-memorialniy-muzey-yu-verbitskogo

  24. ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні // ТСН, 5 липня 2015
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Вербицький_Юрій_Тарасович&oldid=3298