Генріх цу Зайн-Віттгенштайн

Шаблон:Військовик Принц Генріх Александер Людвіг Петер цу Зайн-Віттгенштайн (Шаблон:Lang-de; Шаблон:Н 14 серпня 1916, Копенгаген — Шаблон:† 21 січня 1944, Нойермарк-Любарс, Ангальт) — німецький військовий льотчик-ас, 3-й за результативністю пілот нічної винищувальної авіації за часів Третього Рейху; здобув 83 перемоги у повітряних боях. Майор Люфтваффе. Один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами (1944).

Біографія

Народився 14 серпня 1916 року в аристократичній родині Зайн-Віттгенштайн у сім'ї німецького дипломата Густава Александера принца цу Зайн-Вітгенштайна (1880—1953), котрий служив у той час у Копенгагені. Його родина мала своїми нащадками безліч вельможних діячів Німеччини та інших країн, зокрема фельдмаршала російської імператорської армії Вітгенштейна П. Х., учасника «битви народів».

Молодий Генріх після здобуття освіти у багатьох елітарних навчальних закладах Європи, 12 квітня 1932 вступив до Гітлер'югенда у Фрайбурзі. 15 січня 1933 він став командиром групи молодих нацистів. Проходив навчальну військову підготовку та тренування в навчальних таборах організації.

У квітні 1937 року вирішив поступити на військову службу і вступив до лав 17-го кавалерійського полку в Бамберзі. Однак, вже влітку того ж року, перевівся до Люфтваффе та у жовтні 1937 поступив до льотної школи в Брауншвейзі. У червні 1938 по завершенні льотної підготовки отримав перше офіцерське звання лейтенант. Літав на Junkers Ju 88 та Heinkel He 111 в 54-ій бомбардувальній ескадрі у Фріцларі.

Початок нової світової війни застав його на західних кордонах Рейху. Перший бойовий досвід здобув у Французькій кампанії, пізніше бився в битві за Британію. Молодий офіцер був льотчиком-спостерігачем на He 111 H-3 у Kampfgeschwader 1 «Гінденбург».

Взимку 1940—1941 проходив курси удосконалення пілотів бойової авіації, у березні прибув до проходження подальшої служби до складу KG 1. Ескадра дислокувалася у Айхвальде у Східній Пруссії, де готувалася до вторгнення до Радянського Союзу. З початком операції «Барбаросса» виконував завдання з бомбардування радянських важливих об'єктів поблизу Лієпая, Єлгава та Рига.

У серпні 1941, коли Зайн-Віттгенштайн був переведений до нічної винищувальної авіації, він вже мав на власному рахунку 150 бойових вильотів і був нагороджений обома Залізними хрестами та ще низкою нагород Люфтваффе.

1 листопада 1942 року Зайн-Вітгенштайн був переведений з KG 1 на посаду командира ескадрильї у 9./NJG 2. Першу перемогу в повітрі він здобув у нічному бою 6 травня 1942 західніше Валхерен над британським бомбардувальником «Блейхем». До середини вересня на рахунку командира 9./NJG2 оберлейтенанта Зайн-Вітгенштайна було вже 12 перемог, серед яких британський винищувач «Фулмар», збитий ним 27 липня.

У нічному бою 31 липня 1942 принц збив відразу три літаки, досягши 15-у, 16-у та 17-у перемоги відповідно. 7 жовтня 1942 оберлейтенант Зайн-Віттгенштайн удостоєний Лицарського хреста Залізного хреста за 22 перемоги в небі над противником. Нагороду йому вручав генерал Йозеф Каммгубер.

У лютому 1943 гауптман Зайн-Віттгенштайн переведений на Східний фронт на посаду командира IV./NJG 5. Однак, вже у березні-квітні 1943 4-а авіа група передислокована до французького Ренна, де отримала завдання охорони військово-морських баз німецьких підводних човнів на західному узбережжі. Місцем дислокації групи була Гільзе-Райен.

У липні 1943 група гауптмана Зайн-Вітгенштайна перекинута знову на Східний фронт, де з 1 серпня 1943 вона стала іменуватися I./NJG 100. 20 липня за одну ніч молодий ас збив відразу сім літаків радянських ВПС на північний схід від Орла, причому тільки в одному нічному бою, що тривав 47 хвилин, він спромігся знищити шість з них.

Зліва направо: Гартманн Грассер, Вальтер Новотни, Гюнтер Ралль, принц Генріх і Ніколаус фон Белов (Растенбург; 22 вересня 1943).

1 та 3 серпня 1943 Зайн-Віттгенштайн здобув потрійні перемоги, довівши свій власний рахунок до 50 перемог у небі. 15 числа він був призначений командиром II./NJG 3, а 31 серпня його нагородили дубовим листям до Лицарського хреста за 54 збитих літаки противника. 22 вересня 1943 нагороду вручив особисто фюрер у Ставці Гітлера у Східній Пруссії.

1 січня 1944 молодий офіцер отримав під своє командування NJG 2. У ніч з 1 на 2 січня 386 британських бомбардувальників здійснили черговий наліт на Берлін, скинувши 1 401 тонну бомб. Німецькі нічні винищувачі змогли збити 28 літаків (6 над Північним морем і 22 в районі Берліна), тобто 7,3 % від загального числа тих, котрі брали участь у нальоті. При цьому на рахунку Зайн-Вітгенштайна було відразу 6 бомбардувальників.

20 січня 1944 року Зайн-Віттгенштайн збив три ворожі важкі бомбардувальники «Ланкастер» у небі Берліна, досягнувши 76-78 перемог.

Наступного дня, 21 січня 1944 року, майор Зайн-Вітгенштайн на винищувачі Ju 88 R4 загинув у бою з британськими льотчиками-пілотами бомбардувальників та винищувачами, коли його літак зазнав серйозних пошкоджень, а сам він встиг вистрибнути з парашутом з палаючого Ju 88, проте купол не розкрився. Похований на німецькому військовому цвинтарі в Нідерландах, ліворуч спочиває інший ас із знатного роду — принц Егмонт цур Ліппе-Вайссенфельд.

23 січня 1944 року майор Зайн-Віттгенштайн був посмертно удостоєний мечів до Лицарського хреста з дубовим листям. На його особистом рахунку було 320 бойових вильотів, 150 з яких літаками-бомбардувальниками та розвідниками. На час своєї загибелі він очолював список бойових пілотів-винищувачів нічної авіації з 83 перемогами, 23 з яких пілот ас здобув на Східному фронті та 60 — на Західному.

Див. також

• Список асів Люфтваффе Другої світової війни
• Список асів-пілотів Другої світової війни
• Гергард Рахт
• Принц Егмонт цур Ліппе-Вайссенфельд
• Карл-Готтфрід Нордманн
• Макс-Гельмут Остерманн

Література

• Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Vienna, Austria: Selbstverlag Florian Berger. ISBN 978-3-9501307-0-6.Шаблон:Ref-de
• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.Шаблон:Ref-de
• Hinchliffe, Peter (1998). Luftkrieg bei Nacht 1939—1945. Stuttgart, Germany: Motorbuch Verlag. ISBN 978-3-613-01861-7.
• Knott, Claire Rose (2008). Princes of Darkness — The lives of Luftwaffe night fighter aces Heinrich Prinz zu Sayn-Wittgenstein and Egmont Prinz zur Lippe-Weissenfeld. Hersham, Surrey: Ian Allan Publishing. ISBN 978-1-903223-95-6.
• Schaulen, Fritjof (2004). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe II Ihlefeld — Primozic. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-21-1.Шаблон:Ref-de
• Scutts, Jerry (1998). German Night Fighter Aces of World War 2. Osprey Publishing. ISBN 1-85532-696-5.Шаблон:Ref-en

Посилання

http://wunderwafe.ru/HistoryBook/LuftAces/Night/Wittgenstein/Wittgenstein.htm

http://www.luftwaffe39-45.historia.nom.br/ases/wittgenstein.htm

• Sayn-Wittgenstein, Prinz zu, Heinrich  — нагороди майора фон Сайн-Вітгенштейна Шаблон:Ref-en

http://www.lexikon-der-wehrmacht.de/Personenregister/SaynWittgensteinHPv.htm

• Sayn-Wittgenstein, Heinrich Alexander Ludwig Peter Prinz zu
• Prince Heinrich Alexander Ludwig Peter of Sayn-Wittgenstein
• Heinrich Prinz zu Sayn-Wittgenstein
• SAYN-WITTGENSTEIN Heinrich Prinz Zu

Примітки

Шаблон:Start box |- ! colspan="3" style="background: #C1CDC1;" | Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху Шаблон:Succession box Шаблон:End box