-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Голубєв Сергій Володимирович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>АтаБот
м (виправлення за допомогою AWB)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 15:28, 7 жовтня 2023

Шаблон:Інші значення

Голубєв Сергій Володимирович
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png СержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Сергі́й Володи́мирович Го́лубєв ( , м. Рівне, Українська РСР — Шаблон:ДС, с. Березове, Мар'їнський район, Донецька область, Україна) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Позивний «Голуб».

Біографія

Народився 1979 року в місті Рівне. Навчався у рівненській середній школі № 5. Закінчив рівненське Вище професійне училище за спеціальністю радіотехніка. Пізніше здобув освіту вебдизайнера у Комп'ютерній академії «Шаг». Працював вебдизайнером, розробляв рекламну продукцію.

Влітку 2014 року добровольцем пішов на фронт, у батальйон «Айдар», вереснем оформився офіційно, був снайпером-стрільцем. З жовтня 2015 — головний сержант взводу, виконував обов'язки командира 2-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 53-ї окремої механізованої бригади. 1 січня 2016 підписав контракт. Наприкінці жовтня 2016 року дістав вогнепальне поранення в ногу, але не кинув свого бойового побратима на полі бою. Лікувався півтора місяця, після чого повернувся на передову.

11 березня 2017 року загинув у бою з ворожою диверсійно-розвідувальною групою, разом із Антоном Дзериним, поблизу села Березове Мар'їнського району. Близько 14:00 «айдарівці» на спостережному пункті помітили з боку окупованого Докучаєвська пересування ДРГ у складі 4 бойовиків і відкрили вогонь на ураження з кулемету. Сергій встиг повідомити про напад, і на допомогу було вислано резерв. Після півгодинного бою ворог відступив, але в результаті зіткнення двоє українських захисників загинули[1][2].

Похований 15 березня на Алеї Героїв на кладовищі «Нове» м. Рівне[3][4].

Залишилися мати Людмила Павлівна, дружина Оксана Вікторівна та двоє дітей, — 12-річна Дарина і 7-річний Артем.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 60/2017 від 14 березня 2017 року, за особисту мужність, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].
  • Рішенням Рівненської міської ради 18 серпня 2017 року присвоєне звання «Почесний громадянин міста Рівного» (посмертно).

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ