-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Шуфрич Нестор Іванович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Goo3
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 19:54, 7 жовтня 2023


Шаблон:Депутат

Не́стор Іва́нович Шу́фрич ( 29 грудня 1966, Ужгород, Закарпатська область, Українська РСР) — український проросійський політик[1], Народний депутат України. Член забороненої проросійської партії «ОПЗЖ», голова Комітету ВРУ з питань свободи слова.

Був членом Партії регіонів (2007—2014). Власник ФК «Говерла» (Ужгород) та телеканалу «UkrLive»[2]. Колишній власник проросійського пропагандистського телеканалу «Перший незалежний». Кандидат економічних наук (2004).

Життєпис

Освіта: Ужгородський університет (1992), історик; кандидат економічних наук з 2004 р. — дисертація на тему «Розвиток і трансформація аграрного виробництва в Угорщині» (Інститут аграрної економіки УААН).

1985—1987 — служба у війську.

1987—1988 — перекладач торгово-побутового підприємства в Ужгороді.

З 1989 — радник кооперативного об'єднання «Ретро»; комерційний директор радянсько-австрійського спільного підприємства «Текоп».

З 1991 року — директор, а з 1995 року президент українсько-американського СП «Вест-Контрейд».

Член СДПУ(о) протягом 1996—2007, заступник секретаря Закарпатського ОК СДПУ(о) (з 1997), заступник голови СДПУ(о) (березень 2003 — квітень 2005); член Політбюро СДПУ(о) (з 1998 року), 1-й заступник голови СДПУ(о) (з квітня 2005).

Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 70, Закарпатської області від СДПУ(о). «За» проголосувало 9,20 %, став 3-м з 20 претендентів. На час виборів: народний депутат України, член СДПУ(о). Обраний депутатом Закарпатської облради (2002).

Народний депутат України 3 скликання 1998—2002, виборчий округ № 70, Закарпатська область. З'яв. 70,8 %, за 16,8 %, 12 суперників. На час виборів: президент СП «Вест-Контрейд» (м. Ужгород), член СДПУ(о). 03.1998 — кандидат в народні депутати України від СДПУ(о), № 22 в списку. член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (07.1998-03.2000), член Комітету з питань бюджету (з 03.2001), заступник голови Комітету з питань бюджету (з 04.2001); уповноважений представник фракції СДПУ(о) (з 05.1998); член Контрольної комісії з питань приватизації (з 07.1998).

Член Національної ради з питань молодіжної політики при Президентові України (з 05.1999).

Народний депутат України 4-го скликання з липня 2002 по квітень 2006, виборчий округ № 201, Черкаська область, самовисування. За 29,80 %, 18 суперників. На час виборів: президент «Черкаської м'ясної компанії» (хоча фактично він в цій установі ніколи не працювавШаблон:Fact), член СДПУ(о). член фракції СДПУ(о) (з 09.2002), член Комітету з питань бюджету (з 06.2003)[3].

У березні 2006 — кандидат у нардепи України від партії Не так!, № 4 в списку, член СДПУ(о). Депутат ВР АР Крим (04.2006-11.07) від Опозиційного блоку «Не так»!

12 грудня 2006 — 18 грудня 2007 — Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в складі другого уряду Януковича.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Партії регіонів, № 5 в списку. На час виборів: Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, безпартійний.

9 липня 2010 р. — Верховна Рада України за поданням Прем'єр-міністра М.Азарова звільнила Н.Шуфрича з посади міністра України з питань надзвичайних ситуацій.

9 липня 2010 р. — згідно з указом Президента України В.Януковича Н.Шуфрича призначено на посаду заступника секретаря РНБО[4].

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Польщі з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду[5].

Народний депутат України 7-го скликання з 12 грудня 2012 до 27 листопада 2014 р. від Партії регіонів, № 27 в списку.

За свідченням Олександра Попова слідкував за розгоном студентів 30 листопада 2013 р.[6].

16 січня 2014 року голосував за «Закони про диктатуру»[7].

Після розвалу «Партії регіонів» став членом нового політичного утворення, що виникло на її основі — «Опозиційного блоку», та був обраний до Верховної Ради України[8].

Народний депутат України 8-го скликання з 27 листопада 2014 р. від Опозиційного блоку, № 7 в списку.

18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей[9].

З серпня 2019 — керівник Парламентського комітету з питань свободи слова[10].

Розслідування

15 вересня 2023 року прокурори Офісу генпрокурора вручили Шуфричу підозру в державній зраді. За даними слідства, він виконував завдання колишнього заступника секретаря РНБО, який 2014 року втік до Москви і був завербований ФСБ Володимира Сівковича для координації російської агентури в Україні[11][12][13]. У Шуфрича провели обшуки, під час яких було виявлено документ зі схемою автономії для Донецької та Луганської областей[14]. Він передбачав перейменування регіонів на "краї", широку автономію, проведення виборів й формування окремого уряду, а також парламенту. Також було виявлено низку забороненої радянської символіки: георгіївські стрічки, медалі, двоголові орли росіян, ордена[15]. Того ж дня, Печерський районний суд міста Києва взяв Шуфрича під арешт на два місяці без права внесення застави[16][17].

Нагорода

Факти

  • Шуфрич у 15-річному віці (1982) здобув звання «майстер спорту СРСР» зі стрільби з лука, і навіть був кандидатом до молодіжної збірної СРСР[18].
  • У липні 2013 р., в залі Верховної Ради України, на голову Нестора Шуфрича впав шматок 15-тонної люстри[19].
  • У соцмережах з'явився інтернет-мем: «Шуфрич не битий вже (…) днів».

Скандали

  • Через підкуп виборців, 20-гривневі купюри на Черкащині стали іноді називати на честь Шуфрича «несторками»[20][21][22].
  • В біографії Нестора Шуфрича є доволі багато фактів публічних бійок. Однією із перших була бійка 21 грудня 2004 року в приміщенні ЦВК[23]. У 2008-му Шуфрич вдарив Миколу Рудьковського[24]. У 2009-му були бійки із Сергієм Льовочкіним[25] та Юрієм Луценком[26]. Публічно з'ясувати стосунки на рингу Нестор Шуфрич пропонував у 2008 році тодішньому керівнику Управління державної охорони Валерію Гелетею, але останній відмовився від поєдинку[26]. Після бійки із Юрієм Луценком останній оприлюднив матеріали кримінальної справи, порушеної у 1998 році проти Нестора Шуфрича за фактом побиття ним своєї дружини[27].
  • В червні 2013 року, в числі 148-ми народних депутатів України, Шуфрич підписав Звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів». Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.
  • 30 вересня 2014 року, активісти Правого сектора, Автомайдану, Євромайдану і Самооборони привезли сміттєвий бак «для люстрації» Шуфрича, який приїхав в Одесу на засідання партії «Опозиційний блок», однак Шуфрич намагався втекти, за що активісти його побили.[28][29][30] Спікер партії «Правий сектор» Борислав Береза заявив, що побиття інсценовано самим Нестором Шуфричем[31] Працівники МВС встановили 14 осіб причетних до інциденту, один з учасників Микола Доценко безслідно зник.[32].
  • Футбольний клуб «Говерла», яким володіє Нестор Шуфрич (президентом є його батько Іван Шуфрич, а віце-президентом — син Олександр Шуфрич[33]) припинив своє існування після низки скандалів щодо невиплат зарплатні гравцям клубу і невиконання вимог ФФУ щодо їх погашення[34] у 2016 році.
  • У лютому 2017 року Нестора Шуфрича Генеральний прокурор України Юрій Луценко звинуватив у несплаті податків на 40 млн гривень. У разі несплати податків йому загрожує в'язниця на 3 роки[35].
  • 30 грудня 2019 року, велика кількість ЗМІ повідомили з посиланням на сайт компанії Thormählen & Cochran Safaris, клієнтом якої був Шуфрич орієнтовно у 2015 році, що Шуфрич вбивав тварин у Африці, серед яких східний чорний носоріг, бура гієна, антилопа орікс, антилопа гну та інші. Деякі з тварин належать до видів, що вимирають[36].
  • 18 лютого 2022 року, пізно ввечері, Нестор Шуфрич і головний редактор сайту «Цензор.нет» Юрій Бутусов побилися у прямому ефірі ток-шоу «Свобода слова» ведучого Савіка Шустера на телеканалі «Україна 24»[37][38].
  • 4 березня 2022 року Нестора Шуфрича затримали при спробі фотографувати блокпост. При затриманні охоронці Шуфрича намагалися відстрілюватися. Бійці 206-го батальйону територіальної оборони Києва передали затриманих СБУ[39][40].

Питання військового звання і ставлення до російсько-української війни

У своїх інтерв'ю Нестор неодноразово називав себе «капітаном запасу»,[41] але даних про те, де і як він отримав це військове знання, немає. Також він заявляв про готовність взятися за зброю «у разі війни»,[41] але, водночас, заперечує Російсько-українську війну, що триває з 2014 року, а бойові дії на Сході України називає «війною між українцями»[42].

Статки

  • За 2019 рік Шуфрич задекларував готівки на загальну суму 137,48 млн грн, з них гривень лише 200 тис., 2,45 млн доларів і 2,3 млн євро[43].
  • В 2019 році, за матеріалами розслідування проєкту «Схеми», родина народного депутата від ОПЗЖ Нестора Шуфрича зареєструвала нерухомість в окупованому Криму за законами РФ, таким чином визнавши юрисдикцію Кремля на українському півострові[44].

Захоплення

Любить полювання, зокрема, полює на рідкісних диких тварин у Африці.[45][46]

Сім'я

Рід Шуфричів має сербське походження[47][48], але вже до початку XX ст. родина українізувалася. Першим відомим представником був дід Нестора Шуфрича — банкір Юлій Шуфрич, який займав посади керівника: Тячівського відділення Агробанку Чехословаччини, філіалу Національного банку Угорщини, ужгородського філіалу Агробанку Чехословаччини, а з включенням Закарпаття до складу УРСР протягом перших чотирьох років був керівником обласного відділення Держбанку СРСР[49]. Через відмову вступити в партію був знятий з посади, а пропозицію зайняти пост зама він відхилив[50]. Його дружиною була відома тенісистка Валерія Шуфрич (з дому Баркас). Вона була чемпіонкою по тенісу Чехословаччини (до 1938 р.), Угорщини, а після 1945 р. виступала за СРСР[49].

Батько Шуфрича, Іван (Іштван) Юлійович, навчався Харківському педагогічному інституті з 1953 по 1958 рр.; був військовослужбовцем; призер України по тенісу, очільник обласного відділення «Динамо»[48][51]. Після 1991 р. почесний консул Словаччини в Ужгороді[52][53]; почесний президент ФК «Говерла»[54][55].

Мати Шуфрича, Марія Петрівна, 18 років працювала в обласному відділенні «Спортлото»[48][56]. За деякими даними, вона відповідала за перевезення товарів в транспортній конторі[52]. Їй належала нафтова свердловина на території Полтавської області[57][58]. Померла в 2010 році від грипу. Від першого шлюбу мала сина Олександра[56].

Нестор Шуфрич був одружений двічі. Перша дружина — Ірина, була донькою одного із секретарів Закарпатського обкому партії[59]. Народила йому сина Олександра (1988 р. н.), який навчався в Академії адвокатури і грав у молодіжному складі ФК «Закарпаття» (Ужгород). Друга дружина — модель Наталія Ворона, народила сина Нестора (1994 р. н.).

Родова схема

Василь Шуфрич (*1881 — †1986) ∞ Естер Товт (*? — †?)

  • Єлизавета Василівна (*? — †?)
  • Ірина Василівна (*1922 — †1978) ∞ Федір Федорович Канижай (*1923 — †1977)
  • Кароль Васильович (*? — †?)
  • Моргит Василівна (*? — †?) ∞ о. Морика Дудинський (*? — †?)
  • Юлій Васильович (*? — †1986) ∞ Валерія Баркас (*? — †?)

Примітки

Посилання

Шаблон:Commonscat

Шаблон:Міністри з надзвичайних ситуацій України Шаблон:Уряд Миколи Азарова Шаблон:Депутати, які голосували за диктаторські закони 16 січня Шаблон:Фракція Опозиційного блоку у Верховній Раді України 8-го скликання Шаблон:Другий уряд Віктора Януковича Шаблон:Мільйонери-українці Шаблон:Депутати ВРУ-9 Шаблон:Голови комітетів ВРУ IX скликання

  1. ↑ https://www.rbc.ua/rus/news/obshuki-shufricha-chim-vidomiy-odiozniy-nardep-1694779320.html

  2. ↑ https://gordonua.com/news/society/shufrich-stal-sovladelcem-telekanala-pershiy-nezalezhniy-1573811.html

  3. ↑ Шаблон:Постанова ВРУ
  4. ↑ Шаблон:УПУ
  5. ↑ http://www.day.kiev.ua/uk/news/120713-leonid-kravchuk-zayava-148-ukrayinskih-deputativ-antigromadskiy-antinacionalniy-krok

  6. ↑ http://www.pravda.com.ua/news/2013/12/14/7006898/

  7. ↑ В Раду идут 127 депутатов, голосовавших за законы 16 января Шаблон:Ref-ru
  8. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_fraction_list?pidid=2616

  9. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=16610

  10. ↑ https://www.rbc.ua/ukr/news/shufrich-voglavit-komitet-svobode-slova-1566925851.html

  11. ↑ Шуфричу вручили підозру в державній зраді. // Автор: Анастасія Шепелева. 15.09.2023
  12. ↑ https://www.rbc.ua/rus/news/shufrichu-povidomleno-pidozru-derzhzradi-1694778785.html

  13. ↑ Любитель бійок, багатства, "регіонал" та соратник Медведчука: що відомо про скандали з Шуфричем. // Автор: Ірина Лаб'як. 15.09.2023, 17:19
  14. ↑ https://www.rbc.ua/rus/news/shufricha-znayshli-dokumenti-zi-shemoyu-avtonomiyi-1694777350.html

  15. ↑ https://www.rbc.ua/rus/news/obshuki-shufricha-nardepa-znayshli-zaboroneni-1694766925.html

  16. ↑ На Шуфрича одягли кайданки: суд ухвалив рішення щодо скандального нардепа (ексклюзивні фото та відео). // Автор: Геннадій Лубенець. 15.09.2023, 22:09
  17. ↑ https://www.rbc.ua/rus/news/sud-areshtuvav-nardepa-shufricha-1694784258.html

  18. ↑ http://tabloid.pravda.com.ua/person/486a17e3a862b/

  19. ↑ https://tsn.ua/politika/u-radi-na-nestora-shufricha-vpav-shmatok-15-ti-tonnoyi-lyustri-301028.html

  20. ↑ https://www.radiosvoboda.org/a/925367.html

  21. ↑ Завражина Г. В. Мовленнєва агресія та засоби її вираження в масмедійному політичному дискурсі України (на матеріалі російськомовної газетної комунікації): автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.02 / Г. В. Завражина ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Ін-т філології. — К., 2008. — 20 с. — укр.
  22. ↑ http://pro-vincia.com.ua/novini/news_prigodi/7583-pomsta-za-nestorki-nardep-shufrich-led-ne-stav-zhertvoyu-lyustracyi-v-parlament.html

  23. ↑ http://www.pravda.com.ua/news/2004/12/21/3005568/

  24. ↑ http://www.pravda.com.ua/news/2008/11/20/3614677/

  25. ↑ http://www.pravda.com.ua/news/2009/07/8/4078403/

  26. ↑ 26,0 26,1 http://tabloid.pravda.com.ua/news/4b275eae65e80/

  27. ↑ http://tsn.ua/ukrayina/lutsenko-oprilyudniv-spravu-proti-shufricha-i-obizvav-iogo-chmom.html

  28. ↑ Одессе избили Нестора Шуфрича Шаблон:Ref-ru
  29. ↑ У мережі з'явилося чергове відео побиття Шуфрича: нардепу викручували руки і розбили ніс. ТСН.ua. 30.09.2014.
  30. ↑ Як Шуфрич давав та діставав стусанів у різні роки. ВІДЕО. Українська правда. Табло ID. 30.09.2014.
  31. ↑ Борислав Береза: Шуфрич сам организовал свое избиение Шаблон:Ref-ru
  32. ↑ http://tvi.ua/new/2014/10/07/pislya_pobyttya_shufrycha_znyk_aktyvist_pravoho_sektoru

  33. ↑ http://fcgoverla.uz.ua/index.php?page=direction

  34. ↑ http://www.ffu.org.ua/ukr/ffu/about/ffu_news/15094/

  35. ↑ http://www.pravda.com.ua/news/2017/02/15/7135464/

  36. ↑ https://fakty.ua/329441-set-vzbudorazhili-foto-shufricha-s-ubitymi-afrikanskimi-zhivotnymi

  37. ↑ https://zaxid.net/yuriy_butusov_i_nestor_shufrich_zhorstko_pobilisya_u_pryamomu_efiri_n1536301

  38. ↑ https://novynarnia.com/2022/02/19/u-shustera-butusov-dav-po-pyczi-shufrychu-foto/

  39. ↑ Шаблон:Cite web 2
  40. ↑ Шаблон:Cite web 2
  41. ↑ 41,0 41,1 https://www.slovoidilo.ua/promise/89543.html

  42. ↑ https://www.radiosvoboda.org/a/29486540.html

  43. ↑ ТОП-20 депутатів з найбільшою кількістю готівки , Громадське, 17 червня 2020
  44. ↑ https://www.zagorodna.com/uk/statti/nardep-shufrich-zareyestruvav-neruhomist-ta-zemlyu-v-krimu-za-rosiyskimi-zakonami.html

  45. ↑ https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2847843-u-sufrica-prokomentuvali-istoriu-pro-poluvanna-na-ridkisnih-tvarin-v-africi.html

  46. ↑ https://www.pravda.com.ua/news/2019/12/30/7236224/

  47. ↑ https://comments.ua/politics/129190-Ded-Nestora-SHufricha-schital.html

  48. ↑ 48,0 48,1 48,2 Александр Чаленко. Восемь фактов о Несторе. — Картина дня, 14.12.2006
  49. ↑ 49,0 49,1 https://skelet-info.org/nestor-shufrich-zakarpatskij-postrel-vezde-pospel/

  50. ↑ http://www.segodnya.ua/news/12066373.html

  51. ↑ Наталия Тимошенко. ЧП по имени Нюся . — Новая, 29.08.2007
  52. ↑ 52,0 52,1 Александра Харченко. Мама Шуфрича до сих пор готовит ему манную кашу. — Сегодня, 29.12.2006
  53. ↑ Чрезвычайная ситуация: Шуфрич!  — Версии.com, 15.12.2006
  54. ↑ http://hotsport.ua/tag/1541/dossier

  55. ↑ http://glagol.in.ua/2013/02/27/shufrich-nestor-ivanovich-polnoe-dose-na-byivshego-mchsnika/

  56. ↑ 56,0 56,1 http://www.news.uzhgorod.ua/novosti/31307/

  57. ↑ http://obkom.net.ua/articles/2007-09/13.1708.shtml

  58. ↑ http://korrespondent.net/business/115126-sledstvie-72-letnyaya-mat-shufricha-prichastna-k-nezakonnomu-izyatiyu-970-ga-lesa

  59. ↑ http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/20/3006295/

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Шуфрич_Нестор_Іванович&oldid=8028