Венедиктов Олексій Олексійович

Олексій Венедиктов та Гілларі Клінтон

Олексій Олексійович Венедиктов (Шаблон:Lang-ru; 18 грудня 1955, Москва) — російський пропагандист, головний редактор, співвласник (18 % акцій) і ведучий передач радіостанції «Эхо Москвы», президент «Эхо-ТВ».

Біографія

Народився в родині Олексія Миколайовича Венедиктова (1932—1955), загиблого за тиждень до народження сина офіцера підводного човна, та Елеонори Абрамівни Рабінович (пізніше — Беркович, 1932—1998), лікаря-рентгенолога. Дід з боку батька, Микола Андріянович Венедиктов (1910-?), керівний працівник НКВС — був членом Військового трибуналу Брянського фронту, потім — членом колегії Військового трибуналу Першого Білоруського фронту. Бабуся з боку батька — Ніна Абрамівна Диховична (1914—2006), архітектор. Брат бабусі — Володимир Абрамович Диховичний, був артистом фронтової агітбригади.. Племінник бабусі — відомий російський режисер Іван Диховичний.

Після школи вступив на вечірнє відділення історичного факультету МДПІ, одночасно з цим працював листоношею. Після закінчення інституту в 1978 році протягом 12 років викладав історію в ЗОШ № 875 міста Москви. Так само викладав наприкінці 1970-х в середній школі № 177.

Як журналіст — учень Володимира Мукусєва. На радіостанції «Ехо Москви» працює з серпня 1990 року. Починав з посади газетного оглядача і кореспондента (зокрема, був в Білому домі під час протистояння президента Бориса Єльцина і Верховної Ради), потім став політичним оглядачем, очолив інформаційну службу і, нарешті, в лютому 1998 року обраний на пост головного редактора радіостанції.

З 2002 року — президент телекомпанії «Ехо-ТВ». У вересні 2006 року спробував себе як ведучого програми телеканалу «Домашній» «В колі світла». Володіє 18 % акцій ЗАТ «Ехо Москви».

Від'їзд з Росії

В середині березня 2015, після убивства Нємцова і появи інформації, що його ім'я теж присутнє в «розстрільних списках» путінських спецслужб, покинув Росію через загрозу життю.

Нагороди та премії

• Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (3 грудня 1999) — за заслуги в області культури і у зв'язку з 75-річчям радіомовлення в Росії
• Кавалер ордена Почесного легіону (Франція)
• Лауреат премії «Золоте перо Росії» (1996)
• Відзначений нагородою за високий професіоналізм і особисту мужність при роботі в гарячих точках (1997).
• Лауреат премії імені Артема Боровика
• Лауреат премії ім. В. Висоцького «Своя колія» (2004)
• Медаль Ради Безпеки Російської Федерації (1998).

Посилання

• Видеоблог Алексея Венедиктова
• Алексей Венедиктов на сайте Эхо Москвы
• Алексей Венедиктов: «Правоохранительные органы России осознают угрозу национализма в стране» — интервью журналу «Партнёр» (ФРГ)
• Интервью газете «Русская мысль»
• Раскрыл карты. Алексей Венедиктов чуть ли не впервые столь подробно рассказал о своих частных контактах с представителями высшей власти России
• Свобода эха. Останется ли после 2 марта Алексей Венедиктов главным редактором «Эха Москвы»?
• Алексей Венедиктов в гостиной Яндекса
• Главный редактор радиостанции «Эхо Москвы» Алексей Венедиктов: «Я махровый реакционер»
• Новий скандал російської пропаганди: як Жиріновський і Венедиктов ділили Україну