-
Адамовський Олег Олегович: відмінності між версіями
ua>G.Tuono Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
|
Поточна версія на 21:14, 8 жовтня 2023
Олег Адамовський Адамовський Олег Олегович | |
---|---|
МайорШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Олег Олегович Адамовський ( 21 січня 1992, с. Урожайне, Донецька область — Шаблон:Пом 12 березня 2022, біля Харкова) — підполковник (посмертно; майор під час служби) Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув під час російського вторгнення в Україну 2022 року, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно).
Життєпис
Олег Адамовський народився у селі Урожайне Донецької області. Мріяв бути професійним військовим ще з дитинства, коли уважно слухав розповіді батька про службу в армії. 2014 року закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з відзнакою. Служив у складі 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка[1], був учасником бойових дій на сході України.
12 березня 2022 року загинув під час оборони Харкова[2]. Група під його керівництвом під час виконання бойового завдання, натрапила на ворожу засідку. Олег Адамовський до останнього прикривав відхід побратимів… ціною свого життя[3].
Поховали Олега 15 березня 2022 року у селищі Велика Новосілка на рідній Донеччині. Того ж дня ворожими снарядами було пошкоджено будинок, де він жив з дружиною Ганною Адамовською[1][4].
Перепоховали Олега 19 березня 2023 року в місті Харкові на Алеї Слави. В Олега залишилася дружина.
Нагороди
- звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (2 квітня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (14 березня 2022 посмертно) — за особисту мужність під час виконання бойових завдань, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6].
Див. також
Примітки
Джерела
- Анастасія Олехнович, Вдова Героя України Олега Адамовського отримала з рук Президента орден «Золота Зірка» // АрміяInform. — 2022. — 26 травня.
- Вікторія Трудько, «В останні хвилини життя він молився», — дружина бійця, який врятував побратимів ціною свого життя // Експрес. — 2022. — 14 квітня.
- Віддав життя, прикриваючи відхід побратимів. Історія Героя України Олега Адамовського
Шаблон:Ukr-mil-bio-stub
Шаблон:Особистості російсько-української війни (з 2014)
Шаблон:Герої України
Шаблон:Учасники РУВ
- ↑ 1,0 1,1
https://armyinform.com.ua/2022/04/04/ganna-adamovska-vdova-geroya-ukrayiny-u-den-proshhannya-z-olegom-vorozhyj-snaryad-znyshhyv-nashu-kvartyru/
- ↑
https://nv.ua/ukr/kharkiv/zaginuv-vipusknik-harkivskogo-universitetu-povitryanih-sil-im-kozheduba-novini-harkova-50227740.html
- ↑
https://24tv.ua/vryatuvav-pobratimiv-tsinoyu-zhittya-istoriya-geroya-olega-adamovskogo_n1944235
- ↑
https://www.unn.com.ua/uk/news/1971825-prikriv-vidkhid-pobratimiv-tsinoyu-vlasnogo-zhittya-istoriya-geroya-olega-adamovskogo-yakiy-oboronyav-kharkiv
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:УПУ