-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Андрієнко Олег Віталійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot
(Виправлено джерел: 7; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:16, 8 жовтня 2023

Шаблон:Інші прізвища

Олег Андрієнко
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Оле́г Віта́лійович Андріє́нко ( року, м. Запоріжжя — Шаблон:Пом Шаблон:ДС року, сел. Піски, Покровський район, Донецька область) — старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 37-го окремого мотопіхотного батальйону «Запоріжжя» 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Із життєпису

Учасник Антитерористичної операції на сході України та операції Об'єднаних сил на території Луганської та Донецької областей.

Мешканець м. Запоріжжя. До ЗС України був призваний в 2015 році за мобілізацією, службу розпочав в 36 ОБрМП. В серпні 2019 року підписав контракт, спочатку у розвідувальний підрозділ 56 ОМПБр, а згодом був переведений до іншої роти на посаду стрільця[1].

Характеризувався лише з позитивної сторони: був стриманим, розумним, спеціалістом з військової справи. Мав неабиякий авторитет у колективі, завжди з позитивним настроєм та презирством до страху. Дуже багато читав літературу з військової тематики (про розвідку, снайперську справу), займався спортом для себе, навіть прямо на позиціях, цікавився зброєю, гарно у ній тямив, вмів добре стріляти.

У складі розвідувального взводу 56 ОМПБр виконував бойові завдання в районі Донецького аеропорту: у 2019 році він разом із побратимами підірвали вхід та вихід у першому колекторі під злітною смугою, це була дуже ризикована операція, проте вона відбулася успішно та надала нашим силам повний контроль над підступами до однієї з передових наших позицій[2].

Загинув під час виконання бойового завдання, близько 15:30 11 січня 2021 року, внаслідок смертельного кульового поранення під час снайперського обстрілу, здійсненого окупаційно-терористичними силами найманців Російської Федерації[3]. За словами волонтерів фонду «Повернись живим», перед обстрілом окупанти розстріляли камери відеоспостереження[4].

Похований 14 січня 2021 року у м. Запоріжжя. Публічна церемонія прощання відбулась на майдані Героїв Революції[1]. У військового залишився син, котрий не досяг однорічного віку, дружина, мати та брат — військовослужбовець того ж підрозділу[5].

Нагороди та вшанування

  • Орден «За мужність» III ступеня (18.08.2021, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[6].
  • Нагороджений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» третього ступеня (посмертно)[7].
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 11 січня[8][9].

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Посилання

Шаблон:Ac Шаблон:Учасники РУВ

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub