-
Антіпов Денис Геннадійович: відмінності між версіями
м (Імпортовано 1 версія) |
|
(Немає відмінностей)
|
Поточна версія на 21:16, 8 жовтня 2023
Денис Антіпов Денис Геннадійович Антіпов | |
---|---|
ЛейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Денис Геннадійович Антіпов (30 червня 1989, м. Івано-Франківськ — 11 травня 2022, біля с. Довгеньке, Ізюмський район, Харківська область, Україна) — український перекладач, педагог, військовослужбовець, лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно).
Життєпис
Народився 30 червня 1989 року в м. Івано-Франківську.
Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка (2012, магістр, спеціальність — корейська мова та література і переклад). Неодноразово стажувався в Південній Кореї. Працював викладачем кафедри мов і літератур Далеко Сходу та Південно-Східної Азії Навчально-наукового інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка.
Активний учасник Революції гідності з 24 листопада 2013 року.
У лютому 2015 року пішов добровольцем у 5-ту батальйонно-тактичну групу 81 ОАеМБр. Брав участь у боях під Донецьким аеропортом, на промзоні Авдіївки, на Світлодарській дузі. У 2016 році з війни повернувся командиром взводу аеророзвідки свого батальйону. 24 серпня 2016 року брав участь у параді з нагоди 25‑ї річниці Незалежності України.
Був засновником бізнес-проєктів з виробництва сувенірів, покликаних забезпечити роботою ветеранів російсько-української війни.
З початком російського вторгнення в Україну проходив військову службу в складі 95 ОДШБр. На початку березня 2022 року отримав поранення в бою поблизу м. Ізюму, проте повернувся на фронт попри те, що ще не відновився від наслідків отриманих травм.
Загинув 11 травня 2022 року поблизу с. Довгеньке на Харківщині в результаті артилерійського обстрілу.
Нагороди
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (29 липня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[1].
Вшанування пам'яті
- 9 серпня 2022 року у селі Хотимир його іменем названо вулицю.
- 27 жовтня 2022 року його іменем названо вулицю у місті Києві.
- 11 травня 2023 року на Аскольдовій могилі відкрито меморіальну дошку Денисові Антіпову. Того ж дня відбулася прем'єра документального фільму його пам'яті «Або ми. Або вони», який був створений Платформою пам'яті Меморіал[2].
- 13 липня 2023 року на своєму засіданні Київрада присвоїла Денису Антіпову звання "Почесний громадянин м. Києва" (посмертно).[3]
Примітки
Джерела
- У бою поблизу Ізюму поліг викладач корейської мови Денис Антіпов // Еспресо. — 2022. — 14 травня.
- Катерина Новосвітня, Історії успіху: як кияни після війни створюють власний бізнес // Вечірній Київ. — 2021. — 26 березня.
- Дар'я Бура, Ветеран АТО, який виготовляє подарунки: «Я хочу робити те, що ніхто не робить» // АрміяFM. — 2019. — 18 квітня.
Посилання
Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Портали
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ У Києві відкрили меморіальну дошку бійцеві 95 одшбр Денису Антіпову, що загинув у боях за Харківщину // Новинарня. — 2023. — 12 травня.
- ↑
https://www.facebook.com/