-
Бугайчук В'ячеслав Віталійович: відмінності між версіями
ua>Mike.Khoroshun м (розмір) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:20, 8 жовтня 2023
| В'ячеслав Бугайчук В'ячеслав Віталійович Бугайчук | |
|---|---|
 ПідполковникШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці В'ячеслав Віталійович Бугайчук — підполковник, начальник штабу 37 ОМПБ 56 ОМПБ Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис
Народився 20 лютого 1971 року в селищі Шихани Вольського району Саратовської області в сім'ї військовосоужбовця.
Майже три десятиліття (з 1988 року) служив в армії. Спочатку у радянській, а згодом — в українській. За цей час був командиром взводу, потім — роти хімічного захисту, начальником профільної служби 1-ї бригади армійської авіації. Згодом разом із дружиною та молодшою донькою переїхав до м. Броди на Львівщині, де проходив службу у 16-й бригаді.
2013 року ийшов на пенсію, а 2015 року був призваний до ЗС України за мобілізацією. Брав участь у бойових діях на сході Україні у складі батальйонно-тактичної групи 56-тої окремої мотопіхотної Маріупольської бригади.
Загинув 1 квітня 2022 року в районі населеного пункту Велика Новосілка Волноваського району на Донеччинні. Під час бойового зіткнення з російськми військами отримав важкі поранення, які виявилися несумісні з життям. Поховали підполковника В'ячеслава Бугайчука в селі Обухівка Бердичівського району Житомирської області. [1][2][3][4].
Родина
Був представником військової династії Бугайчуків, яку продовжили дві його доньки Анастасія та Катерина. У 2016 році до ЗС України долучилася і дружина Світлана, яка перекваліфікувалася з дитячої медсестри на військового медика також у 56-й бригаді. Засновник династії військових — відставний майор Віталій Бугайчук (нар. 1947) — присвятив службі понад 25 років. Починав зі строкової, згодом закінчив декілька училищ та отримав фах військового хіміка[3][4].
Нагороди
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].
Примітки
Джерела
- ↑
https://zt.20minut.ua/Podii/na-donechchini-zaginuv-geroy-z-berdichivschini---pidpolkovnik-vyachesl-11551472.html
- ↑
https://suspilne.media/224879-zitomirsina-prosaetsa-zi-svoimi-geroami-oboroncami-6/
- ↑ 3,0 3,1
https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/2664583-vijskova-dinastia-bugajcukiv-iz-berdiceva.html
- ↑ 4,0 4,1
https://www.5.ua/suspilstvo/try-pokolinnia-armiitsiv-odna-rodyna-v-berdychevi-meshkaie-spravzhnia-viiskova-dynastiia-190503.html
- ↑
https://armyinform.com.ua/2022/04/29/glava-derzhavy-pidpysav-ukaz-pro-nagorodzhennya-214-vijskovosluzhbovcziv-zsu-14-z-nyh-posmertno/