-
Валах Сергій Вадимович: відмінності між версіями
ua>CommonsDelinker (Вилучив файл New_lenta_7a_END_END_sl_1.jpg, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем Fitindia. Причина: No permission since 30 January 2023.) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:20, 8 жовтня 2023
| Сергій Валах | |
|---|---|
 Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Сергі́й Вади́мович Вала́х ( — Шаблон:ДС) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].
Життєпис
Народився 1984 року в місті Дніпро. 2002-го закінчив 11 класів дніпровської ЗОШ № 76; був призваний на строкову службу — проходив на посаді механіка-водія у військах ППО. Демобілізувався у 2004 році[2]; працював водієм-експедитором та охоронцем у приватній охоронній фірмі.
У часі війни — старший солдат, старший оператор 1-го розвідувального відділення 1-го розвідвзводу розвідувальної роти 93-ї бригади. З 2 квітня 2014-го по 20 березня 2015 року проходив службу за мобілізацією на посаді стрільця, брав участь у бойових діях біля Карлівки, Добропілля, Авдіївки, Тоненького, Пісків, Слов'янська та Краматорська. Забезпечував прикриття конвоїв, що йшли небезпечними шляхами до Донецького аеропорту; зазнав контузію. У 2015 році одружився, дружина мала сина від першого шлюбу, якого Сергій полюбив та виховував, як рідного. 15 лютого 2016 року підписав контракт і повернувся на фронт, у травні 2017-го зазнав важких осколкових поранень спини внаслідок підриву на «розтяжці». Того ж року вступив на заочне навчання до Кропивницького будівельного коледжу, спеціальність «будівництво та експлуатація будівель та споруд». 1 грудня 2017 року подовжив контракт.
20 березня 2019 року увечері, під час виїзду на бойове завдання із придушення ворожого вогню, в районі міста Авдіївка на міні підірвалась бойова машина бригади. Старший солдат Валах прийняв на себе головний удар від вибуху, зазнав тотальних опіків 4-го ступеня, не сумісних з життям. Ще двоє бійців отримали опіки (40 % і 5 % тіла) та були доставлені до лікарні.
23 березня 2019-го похований на Краснопільському цвинтарі міста Дніпро.
Без Сергія лишились батьки, сестра, син від першого шлюбу 2003 р.н. та вагітна наречена[3]. У червні 2019 року народилась донька.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 469/2019 від 27 червня 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4]
- «За оборону рідної держави»
- «Захисник Вітчизни»
- «За оборону Донецького аеропорту»
- «За військову службу Україні»
- «За оборону країни»
- «За хоробрість у бою» (вручили дружині вже після його загибелі)[2]