-
Величко Володимир Володимирович: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія) |
ua>Юрко Градовський м (вилучено Категорія:Померли в Донецьку за допомогою HotCat) |
||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
| портрет = Величко Володимир Володимирович.jpg | | портрет = Величко Володимир Володимирович.jpg | ||
| ім'я при народженні = | | ім'я при народженні = | ||
| дата народження = | | дата народження = | ||
| місце народження = | | місце народження = | ||
| дата смерті = | | дата смерті = | ||
| місце смерті = | | місце смерті = | ||
| причина смерті = | | причина смерті = | ||
| прізвисько = | | прізвисько = | ||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
| роки служби = 2014 | | роки служби = 2014 | ||
| звання = {{Ранг|країна=Україна|звання=Солдат}} | | звання = {{Ранг|країна=Україна|звання=Солдат}} | ||
| формування = | | формування = {{ДУК|2}} | ||
| командування = [[Добровольчий український корпус|ДУК]] | | командування = [[Добровольчий український корпус|ДУК]] | ||
| битви = [[Війна в Афганістані (1979—1989)]]<br/>[[Війна на сході України]] | | битви = [[Війна в Афганістані (1979—1989)]]<br/>[[Війна на сході України]] | ||
| Рядок 28: | Рядок 28: | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
Учасник війни в Афганістані, повернувся контужений, з ушкодженим хребтом та шрамом від кулі біля серця. | Народився 1971 року в місті Хмельницький. Навчався у школі-інтернаті № 2; закінчив ПТУ міста Хмельницького, здобув фах токаря. Учасник війни в Афганістані, повернувся контужений, з ушкодженим хребтом та шрамом від кулі біля серця. Закінчив Бердичівську школу прапорщиків; служив в одній з військових частин мікрорайону Ракове. | ||
Працював таксистом. Активний учасник [[Революція гідності|Революції Гідності]] з перших її днів. З перших днів російсько-української війни доброволець, ДУК «Правий сектор», псевдо «Хохол» (ще з Афганістану). Під Пісками підрозділ потрапив під снайперську перестрілку, всі лягли, Володимир стояв у «мертвій точці», тоді він витягнув вбитого та двох поранених. Останній раз приїхав додому 6 серпня, щоб похрестити сина, 9-го відбув на передову. | Працював у тролейбусному управлінні ХКП «Електротранс»; по тому — таксистом. Активний учасник [[Революція гідності|Революції Гідності]] з перших її днів. З перших днів російсько-української війни доброволець, ДУК «Правий сектор», псевдо «Хохол» (ще з Афганістану). Під Пісками підрозділ потрапив під снайперську перестрілку, всі лягли, Володимир стояв у «мертвій точці», тоді він витягнув вбитого та двох поранених. Останній раз приїхав додому 6 серпня, щоб похрестити сина, 9-го відбув на передову. | ||
Вдень 12 серпня, автобус групи бійців [[Добровольчий український корпус|ДУК]] «Правий сектор» потрапив у засідку на блок-посту поблизу м. [[Донецьк]]а на об'їзній трасі біля залізничної станції [[Мандрикине (станція)|Мандрикине]]. Послали на завдання без бронежилетів, дали лише автомати — їхали в автобусі на блокпост, який раніше війська відбили у терористів. Врятуватися вдалося тільки трьом бійцям, які потрапили в полон. Серед них був командир групи Марлен Місіратов «Татарин» і два брати Мартинових Олег та Андрій. Тоді ж загинули [[Волощук Михайло Володимирович]], [[Зозуля Анатолій Михайлович]], [[Малолітній Олександр Іванович]], [[Мартинов Олександр Олександрович]], [[Мірошніченко Микола Валентинович]], [[Пальгуєв Олександр Сергійович]], [[Петрушов Олександр Валентинович]], [[Смолінський Леонід Денисович]], [[Суховий Сергій Іванович]]. | Вдень 12 серпня, автобус групи бійців [[Добровольчий український корпус|ДУК]] «Правий сектор» потрапив у засідку на блок-посту поблизу м. [[Донецьк]]а на об'їзній трасі біля залізничної станції [[Мандрикине (станція)|Мандрикине]]. Послали на завдання без бронежилетів, дали лише автомати — їхали в автобусі на блокпост, який раніше війська відбили у терористів. Врятуватися вдалося тільки трьом бійцям, які потрапили в полон. Серед них був командир групи Марлен Місіратов «Татарин» і два брати Мартинових Олег та Андрій. Тоді ж загинули [[Волощук Михайло Володимирович]], [[Зозуля Анатолій Михайлович]], [[Малолітній Олександр Іванович]], [[Мартинов Олександр Олександрович]], [[Мірошніченко Микола Валентинович]], [[Пальгуєв Олександр Сергійович]], [[Петрушов Олександр Валентинович]], [[Смолінський Леонід Денисович]], [[Суховий Сергій Іванович]]. | ||
| Рядок 36: | Рядок 36: | ||
У Величка був проламаний череп, перебиті ноги й кисті рук, ушкоджені й прострелені кишківник, печінка, нирки. | У Величка був проламаний череп, перебиті ноги й кисті рук, ушкоджені й прострелені кишківник, печінка, нирки. | ||
Без Володимира лишились мама Антоніна Величко та четверо синів — Сергій 1994 р. н., Олександр 2006 р. н., Микита 2010 р. н. та Кирило — народився перед самою Революцією Гідності. | Без Володимира лишились мама Антоніна Величко та четверо синів — Сергій 1994 р. н., Олександр 2006 р. н., Микита 2010 р. н. та Кирило — народився перед самою Революцією Гідності.<ref>[https://remember.wiki/people/velychko-volodymyr-volodymyrovych/ Книга Пам'яті]</ref> | ||
Похований 22 серпня 2014 року в м. Хмельницький на Алеї Слави міського кладовища у Раковому. | Похований 22 серпня 2014 року в м. Хмельницький на Алеї Слави міського кладовища у Раковому. | ||
| Рядок 45: | Рядок 45: | ||
== Вшанування == | == Вшанування == | ||
* Рішенням 5-ї сесії Хмельницької міської ради від 16 березня 2016 нагороджений Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно); | * Рішенням 5-ї сесії Хмельницької міської ради від 16 березня 2016 нагороджений Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно); | ||
* Рішенням Хмельницької міської ради Володимиру Величку присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» (посмертно); | * Рішенням Хмельницької міської ради Володимиру Величку присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» (посмертно);<ref>[https://cbs.km.ua/?dep=1&dep_up=126&dep_cur=516 Почесний громадянин міста Хмельницького]</ref> | ||
* 23 травня 2017 року у Хмельницькому відкрито меморіальні дошки — [[Якушко Анатолій Павлович|Анатолію Якушку]] (на фасаді НВК № 2) та Володимиру Величку. | * 23 травня 2017 року у Хмельницькому відкрито меморіальні дошки — [[Якушко Анатолій Павлович|Анатолію Якушку]] (на фасаді НВК № 2) та Володимиру Величку. | ||
* 10 грудня 2021 року у Хмельницькому на фасаді будівлі ХКП «Електротранс» відкрито меморіальні дошки трьом працівникам цього підприємства, які загинули у російсько-українській війні — [[Пасєка Віктор Степанович|Віктору Пасєці]], [[Остапчук Сергій Валерійович|Сергію Остапчуку]] та Володимиру Величку | |||
* Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 4, місце 29. | |||
* вшановується 12 серпня на ранковому церемоніалі загиблих українських героїв, які загинули в різні роки внаслідок російської агресії.<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=2Kvnc85bgzg Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 12 серпня]</ref> | |||
* Відзнака «[[Бойовий Хрест Корпусу]]» (посмертно).<ref>[https://pravyysektor.info/knyga-pamyaty/velychko-volodymyr-volodymyrovych Правий Сектор]</ref> | |||
== Примітки == | == Примітки == | ||
| Рядок 55: | Рядок 59: | ||
{{ukr-mil-bio-stub}} | {{ukr-mil-bio-stub}} | ||
{{Учасники РУВ|загинув=так}} | {{Учасники РУВ|загинув=так}} | ||
[[Категорія:Учасники Афганської війни (1979—1989)]] | [[Категорія:Учасники Афганської війни (1979—1989)]] | ||
[[Категорія:Учасники Євромайдану]] | [[Категорія:Учасники Євромайдану]] | ||
[[Категорія:Діячі Правого сектора]] | [[Категорія:Діячі Правого сектора]] | ||
[[Категорія:Почесні громадяни Хмельницького]] | [[Категорія:Почесні громадяни Хмельницького]] | ||
[[Категорія:Таксисти]] | [[Категорія:Таксисти]] | ||
Версія за 13:46, 8 січня 2023
| Величко Володимир Володимирович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Володи́мир Володи́мирович Вели́чко ( — Шаблон:Пом Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України, боєць Добровольчого корпусу «Правого Сектора».
Життєпис
Народився 1971 року в місті Хмельницький. Навчався у школі-інтернаті № 2; закінчив ПТУ міста Хмельницького, здобув фах токаря. Учасник війни в Афганістані, повернувся контужений, з ушкодженим хребтом та шрамом від кулі біля серця. Закінчив Бердичівську школу прапорщиків; служив в одній з військових частин мікрорайону Ракове.
Працював у тролейбусному управлінні ХКП «Електротранс»; по тому — таксистом. Активний учасник Революції Гідності з перших її днів. З перших днів російсько-української війни доброволець, ДУК «Правий сектор», псевдо «Хохол» (ще з Афганістану). Під Пісками підрозділ потрапив під снайперську перестрілку, всі лягли, Володимир стояв у «мертвій точці», тоді він витягнув вбитого та двох поранених. Останній раз приїхав додому 6 серпня, щоб похрестити сина, 9-го відбув на передову.
Вдень 12 серпня, автобус групи бійців ДУК «Правий сектор» потрапив у засідку на блок-посту поблизу м. Донецька на об'їзній трасі біля залізничної станції Мандрикине. Послали на завдання без бронежилетів, дали лише автомати — їхали в автобусі на блокпост, який раніше війська відбили у терористів. Врятуватися вдалося тільки трьом бійцям, які потрапили в полон. Серед них був командир групи Марлен Місіратов «Татарин» і два брати Мартинових Олег та Андрій. Тоді ж загинули Волощук Михайло Володимирович, Зозуля Анатолій Михайлович, Малолітній Олександр Іванович, Мартинов Олександр Олександрович, Мірошніченко Микола Валентинович, Пальгуєв Олександр Сергійович, Петрушов Олександр Валентинович, Смолінський Леонід Денисович, Суховий Сергій Іванович.
У Величка був проламаний череп, перебиті ноги й кисті рук, ушкоджені й прострелені кишківник, печінка, нирки.
Без Володимира лишились мама Антоніна Величко та четверо синів — Сергій 1994 р. н., Олександр 2006 р. н., Микита 2010 р. н. та Кирило — народився перед самою Революцією Гідності.[1]
Похований 22 серпня 2014 року в м. Хмельницький на Алеї Слави міського кладовища у Раковому.
Нагороди
В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
Вшанування
- Рішенням 5-ї сесії Хмельницької міської ради від 16 березня 2016 нагороджений Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно);
- Рішенням Хмельницької міської ради Володимиру Величку присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» (посмертно);[3]
- 23 травня 2017 року у Хмельницькому відкрито меморіальні дошки — Анатолію Якушку (на фасаді НВК № 2) та Володимиру Величку.
- 10 грудня 2021 року у Хмельницькому на фасаді будівлі ХКП «Електротранс» відкрито меморіальні дошки трьом працівникам цього підприємства, які загинули у російсько-українській війні — Віктору Пасєці, Сергію Остапчуку та Володимиру Величку
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 4, місце 29.
- вшановується 12 серпня на ранковому церемоніалі загиблих українських героїв, які загинули в різні роки внаслідок російської агресії.[4]
- Відзнака «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).[5]