-
Горбань Андрій Вікторович: відмінності між версіями
ua>Nina Shenturk (вікіфікація, категоризація, уточнення, джерела) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:23, 8 жовтня 2023
| Горбань Андрій Вікторович | |
|---|---|
 СержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Андрі́́й Ві́кторович Го́рбань — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Відомий як один із захисників Донецького аеропорту — «кіборгів».
Життєпис
Народився 24 січня 1993 року в селі Миколаївка Казанківського району Миколаївської області. У 2010 році закінчив загальноосвітню школу в рідному селі. Навчався на факультеті фізичного виховання Миколаївського національного державного університету імені В. О. Сухомлинського.
У 2012—2013 роках проходив строкову військову службу в 79-й окремій аеромобільній бригаді Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (військова частина А0224, місто Миколаїв). З 2013 року продовжив військову службу за контрактом на посаді командира відділення 79-ї окремої аеромобільної бригади.
На фронті з весни 2014-го. Пройшов бої за Савур-могилу, вийшов з оточення під Іловайськом. Був одним з трьох вояків, котрі встановили державний прапор на прострілюваному терористами даху старого терміналу Донецького аеропорту[1].
29 листопада 2014 року, під час одного з найбільш масованих штурмів, влаштованих терористами та російським спецназом в аеропорту Донецька, Андрій Горбань прикрив найнебезпечніший напрямок, та півгодини стримував противника. Він отримав два кульові поранення в ногу. Практично відразу в цьому часі по позиції вдарив гранатометник терористів, вибухом Горбаня скинуло з третього поверху на другий. Побратими витягли Андрія Горбаня під шквальним вогнем, надали першу допомогу та під обстрілами евакуювали до лікарні[1]. Під час операції у бійця відірвався тромб, що спричинило зупинку серця і смерть[2].
Вдома залишилися мама, брат та наречена Катерина. Похований в Миколаївці Казанківського району.
Нагороди
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (4.12.2014, посмертно)
- орденом «За мужність» II ступеня (5.11.2019, посмертно)[3]
- Наказом № 12 від 15 січня 2016 р. нагороджений відзнакою «Народний герой України» (посмертно).[4].
Вшанування пам'яті
На честь Андрія Горбаня Андрія втановлена меморіальна дошка у Миколаївській ЗОШ І-ІІІ ступенів Казанківської районної ради[5].
Примітки
Джерела
- Шаблон:УПУ
- Горбань Андрій Вікторович
- «Кіборг» перед смертю просив наречену не зачинятися в собі, якщо він загине Шаблон:Ref-ru
Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub
- ↑ 1,0 1,1 «Аеропорт дав упевненість, що ми можемо перемогти», — кіборг «Кока» // АД 242. Історія мужності, братерства і самопожертви. — Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. — С. 34—35. — 352 с. — ISBN 978—617—12—0097—5
- ↑ «Я був наймолодший командир. Дитячі малюнки нам піднімали настрій», — «Лицар» // АД 242. Історія мужності, братерства і самопожертви. — Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. — С. 86. — 352 с. — ISBN 978—617—12—0097—5
- ↑
https://www.depo.ua/ukr/politics/zelenskiy-posmertno-nagorodiv-voina-yakiy-vivisiv-styag-ukraini-na-donetskomu-aeroportu-201911061057901
- ↑
http://ocpdtarvd.mk.gov.ua/ocpdtarvd/ocpdtarvd/index.php?option=com_content&view=category&id=174&Itemid=339&limitstart=28
- ↑
http://smartmk.bissoft.org/uk/page/gorban-andrij-viktorovich