-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Григор'єв Олександр Олександрович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:25, 8 жовтня 2023

Олександр Григор'єв
Олександр Олександрович Григор'єв
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png ПолковникШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Олександр Олександрович Григор'єв (1983, Литовська РСР, СРСР — 28 лютого 2022, с. Макарів Бучанський район Київська область) — полковник, військовий льотчик-штурман, начальник служби безпеки польотів 16 ОБрАА[1] Збройних сил України. Учасник АТО/ООС, досвідчений льотчик-інструктор. Брав участь у звільненні Києва під час російського вторгнення в Україну.

Біографія

Син військовослужбовця, який був зв’язківцем на літаках «Іл». Спочатку родина, у якій є ще старша сестра, мешкала у Литві, після того переїхала у Мелітополь, де Олександр й пішов до школи[2].

Навчався в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Під час навчання познайомився з майбутньою дружиною.

Після закінчення навчання був розподілений у 16 ОБрАА, що базувалася у місті Броди, Львівська область.

Невдовзі після цього одружився.

2010 року в родині народився син Максим[3].

Брав участь у миротворчих місіях у Ліберії та Конго, був інструктором. Один з небагатьох українських вертолітників, хто виконував посадку у кратер вулкана Ньямлагіра в Республіці Конго[4].

З 2014 року в зоні АТО/ООС евакуйовував поранених військовослужбовців та цивільних.

Був великим шанувальником Формули-1, тому й отримав прізвисько «Шумахер».

Після повномасштабного вторгнення рф в Україну, що почалося 24 лютого 20222 року, у складі екіпажу вертольоту Мі-8 разом із побратимами вдень і вночі обстрілював колони ворога.

Загинув 28 лютого 2022 року в складі екіпажу вертольоту Мі-8 разом з Дмитром Нестеруком та Василем Гнатюком під час виконання польотного бойового завдання з відбиття збройної агресії російської федерації. Поблизу населеного пункту Макарів Бучанського району Київської області у вертоліт влучила ворожа ракета. Зв'язок з екіпажем був втрачений. Лише після звільнення Київської області від загарбника вдалося забрати тіла наших захисників[5].

Похований у рідному місті, в МелітополіШаблон:Джерело.

Нагороди

  • звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6].
  • Медаль за 15 років сумлінної служби.
  • Медаль за 15 років Зсу.
  • Нагрудний знак за учасник АТО.
  • Медаль за сумлінну службу 2 ступеня.
  • Нагрудний знак Козацький хрест 1 ступеня.
  • Нагрудний знак за МОУ.
  • Нагрудний знак Зразкову службу.

Родина

В Олександра залишилася дружина та син.

Вшанування

1 липня 2022 року Експертна група з перейменувань Київської міської ради рекомендувала перейменувати вулиця Червону на вулицю Олександра Григор'єва[7].

Рішенням Бродівської міської ради від 3 листопада 2022 року на вшанування та увічнення пам'яті Героя України полковника Олександра Григор'єва перейменовано вулицю Володимира Короленка у місті Броди[8].

Примітки

Джерела


Шаблон:Герої України

Шаблон:Учасники РУВ