-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Гук Андрій Мирославович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>TohaomgBot
м (Замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на звичайні літери)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:25, 8 жовтня 2023

Шаблон:Refimprove Шаблон:ОД

Гук Андрій Мирославович
Шаблон:Wikidata/p373

Гук Андрій Мирославович (8 травня 1971 — 24 вересня 2016) — доброволець АТО,Герой України, сапер-старшина в/ч А3817 Збройних сил України.

Життєпис

Андрій Мирославович Гук народився в місті Стрию Львівської області. Батьки: мати Гук Галина Андріївна, батько Гук Мирослав Олександрович. Брати: Гук Олег Мирославович і Гук Олексій МирославовичШаблон:Немає АД.

Навчався в стрийській школі № 2, після закінчення 9 класу вступив до ВПУ № 34. Після закінчення училища пішов в армію на 2 роки строкової служби[1]. Одружився 31.08.91 з Гук (Пазій) Марією ІванівноюШаблон:Немає АД, яка народила йому двох синів — Павла та Олега. Розлучився 10.09.98 р. Став дідусем 29.08.2013 (внук Гук Максим Павлович)Шаблон:Немає АД[2]

Добровільно написав рапорт на мобілізацію. Був призваний у військову частину А3817 та призначений для проходження служби в окремому інженерно-технічному батальйоні. З вересня 2014 року почав виконувати бойові завдання у складі саперних груп в районах проведення АТО на території Луганської та Донецької областей.

Під час виконання бойового завдання в районі Станиці Луганської 23 лютого 2015 року отримав важке поранення голови внаслідок підриву ворожої міни керованої дії (МОН50)[1][3].

Був евакуйований до медичного закладу в тяжкому стані. Проходив тривале лікування протягом 1 року і 8 місяців[4].

Помер від ран 24 вересня 2016 року.

Похований у м. Стрию на «Алеї Героїв» місцевого цвинтаря[5][1][6].[2]

Вшанування

24 вересня 2018 року на будівлі стрийської СЗОШ № 2 відкрито меморіальну таблицю випускнику Гуку Андрію[1].[7]

Посилання

Примітки

Шаблон:Учасники РУВ