-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Гуцул Едуард Григорович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Леонід Панасюк
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:25, 8 жовтня 2023

Гуцул Едуард Григорович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Едуа́рд Григо́рович Гуцул (1977—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1977 року в місті Кривий Ріг (Дніпропетровська область). Виростав із старшим братом. Закінчив криворізьку загальноосвітню середню школу № 49, ПТУ № 33, будівельник. В 1994—1995 роках служив у Збройних силах України, по тому трудився на різних підприємствах Кривбасу.

В березні 2014-го пішов до лав ЗСУ; старший стрілець, 25-а окрема повітрянодесантна бригада. Брав участь у бойових операціях при визволенні Слов'янська, Амвросіївки.

16 серпня 2014-го загинув в ході пошуково-ударних дій від кулі снайпера. Під час зачистки від терористів блок-поста, Едуард з побратимами вирушив на БТРі, знаходився найвище на бронемашині, ворожа куля влучила в груди. Тоді ж поліг Кирилюк Василь Сергійович.

Похований в Кривому Розі.

Без сина лишилася мама Олександра Василівна.

Нагороди та вшанування

  • 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 8, місце 29.
  • Вшановується 17 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[1]

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ