-
Закарлюка Микола Володимирович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:27, 8 жовтня 2023
| Закарлюка Микола Володимирович | |
|---|---|
 Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Микола Володимирович Закарлюка ( — Шаблон:Пом Шаблон:ДС) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Закінчив Решетилівську гімназію, Решетилівське СПТУ № 52. Протягом 1995—1997 років служив в армії зв'язківцем, демобілізувався у званні молодшого сержанта. Проживав в решетилівському мікрорайоні Цибулівка. 26 грудня 2014-го пішов добровольцем до 25-ї бригади, на службу за контрактом.
Загинув 22 січня 2015-го у бою поблизу міста Авдіївки від вогнепального поранення, по їхній позиції били танки, артилерія, «Гради». Тоді ж полягли старший сержант Олександр Чумаченко, старші солдати Олексій Жадан, Микола Кучер та Андрій Стародуб, солдати Андрій Ткач й Олександр Черніков.
27 січня волонтери «Офіцерського корпусу» (Алла «Чонгар») вивезли з Авдіївки тіла 12 воїнів 25-ї бригади, які загинули у бою 22 січня.
Без Миколи лишилися дружина та двоє дітей — син Іван та донька Ліза.
Похований в Решетилівці, в останню дорогу Миколу проводжали на колінах. В Решетилівському районі оголошено день жалоби.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 663/2015 від 25 листопада 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- 8 травня 2015-го в Решетилівській гімназії ім. І. Л. Олійника відкрито меморіальну дошку Миколі Закарлюці[2].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 22 січня[3][4].