-
Карнаухов Сергій Олександрович: відмінності між версіями
ua>Yasnodark |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
|
Поточна версія на 21:29, 8 жовтня 2023
Сергій Карнаухов Карнаухов Сергій Олександрович | |
---|---|
Головний сержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Сергі́й Олекса́ндрович Карнау́хов — український паверліфтер та військовик, головний сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році. Майстер спорту України міжнародного класу з паверліфтингу.[1].
Життєпис
Народився 10 листопада 1978 року в м. Дніпро .
Деякий час мешкав у м.Кривий Ріг, в 2020-му році переїхав з родиною до Бердянську на Запоріжжі. Займався спортом, майстер спорту України міжнародного класу з паверліфтингу. Був неодноразовим призером та чемпіоном Всеукраїнських змагань кінця 1990-х — початку 2000-х років. Рекордсмен України, чемпіон світу серед юніорів 1999 року.
Строкову військову службу проходив в спортивній роті — захищав честь бригади та країни на спортивних змаганнях. Після анексії Криму прибув до військкомату в м. Дніпрі, де став на облік та залишив свої соціально-демографічні й контактні дані.
24 березня 2014 року, за частковою мобілізацією був призваний до ЗС України та направлений для проходження військової служби до 93 ОМБр. Учасник АТО. Службу проходив в артилерії, на посаді заряджальника САУ. Війна ж для Сергія почалася вже в піхоті: 25 травня 2014 року він був на своєму першому блокпості неподалік від м. Покровська, а незабаром після цього прийняв перший бій. Після бою на 10-му блокпості знову повернувся в артилерію, де почав службу заряджальником, потім став навідником, а згодом — командиром гармати. Залишався ним під час усіх напружених боїв за Донецький аеропорт.
У перші дні 2015 року знову перейшов до піхоти, згодом домігся переведення до протитанкового взводу. Взяв участь в останньому штурмі аеропорту: гранатометний та протитанковий взводи відправили у Піски, звідкіля вони прикривали штурмувальну атакувальну групу.
В 2016 році був призначений на посаду старшого офіцера батареї, згодом — командиром батареї. У такому режимі пройшов дві ротації — у Луганській області та під м. Маріуполем.
З 2019 року знову воював у піхоті: прийняв кулеметний взвод у зоні бойових дій у районі м. Авдіївки. Під час дуелі зі снайпером один із пострілів розбив дерев'яну перекладину посеред амбразури, зрикошетив — і серцевина кулі навиліт пробила його ліву руку. На місце евакуації потрібно було йти близько кілометра, зокрема й через ділянку, що прострілювалася тим же снайпером. Після поранення частково втратив працездатність. Але після лікування й реабілітації став командиром взводу великокаліберних кулеметів. Того ж 2019 року був переведений на нове місце дислокації — на Луганщину. В квітні 2020 року - одружився.
В 2020 році звільнився зі Збройних Сил України. Влаштувався менеджером на м’ясокомбінаті у м. Бердянську на Запоріжжі, а за пів року дістав керівну посаду.
Після перших обстрілів міста під час російського вторгнення в Україну, разом з сім'єю виїхав з м. Бердянська до м. Дніпра, де одразу ж вирушив до 93 ОМБр. На той час мав військове звання старшина та був призначений на посаду командира відділення розвідки 93 ОМБр. Разом із підрозділом брав участь у бойових діях на межі Харківської та Сумської областей, у районі м. Балаклії та м. Ізюму на Харківщині.
27 травня 2022 року загинув від поранення в голову внаслідок масованого ворожого обстрілу поблизу с. Дібрівного в Харківській області[2][3]
Похований на Краснопільському цвинтарі у м. Дніпрі.
Залишилася дружина[4].
Нагороди
- Орден «За мужність» ІІІ ступеня (31.10.2022, посмертно)— за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5]
- Медаль «За військову службу Україні» (01.11.2017) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6];
- «Захиснику Вітчизни» (11.02.2020) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[7]
- Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
- Нагрудний знак «Знак пошани»
- Нагрудний знак «Ветеран війни» (Україна)
- Нагрудний знак «Учасник АТО»
Вшанування пам'яті
23 серпня 2022 року в м.Кривий Ріг на будівлі спортивного клубу "Форест" встановлено меморіальну дошку на честь Героя, який був директором цього закладу за часів спортивної кар'єри.[8][9]
Дивіться також
Примітки
Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ КатДегорія:Українські спортсмени, що загинули під час російсько-української війни, захищаючи Україну
- ↑ Силач-артилерист загинув у бою з окупантами. 31.05.2022, 17:39
- ↑ На Харківщині загинув криворіжець Сергій Карнаухов. 31.05.2022, 09:39
- ↑ Загинув військовий розвідник, майстер спорту України міжнародного класу Сергій Карнаухов. 04.06.2022, 02:38
- ↑ «У кузові лежала на ще теплих грудях загиблого чоловіка і просила його не хвилюватися». 26.08.2022, 10:14
- ↑
https://www.president.gov.ua/documents/7452022-44653
- ↑ Указ Президента України № 346/2017 від 1 листопада 2017 року «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України № 50/2020 від 11 лютого 2020 року «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑
https://www.5.ua/regiony/voin-ta-svitovyi-rekordsmen-serhii-karnaukhov-zahynuv-u-boiakh-na-kharkivshchyni-285775.html
- ↑
https://one.kr.ua/news/42923