-
Краснобриж Ігор Віталійович: відмінності між версіями
ua>Леонід Панасюк Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:33, 8 жовтня 2023
| Ігор Краснобриж Ігор Віталійович Краснобриж | |
|---|---|
 Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Ігор Віталійович Краснобриж — старший солдат підрозділу Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис
Ігор Краснобриж народився 1995 року в Маріуполі Донецької області.
2011 року, вболіваючи за місцеву футбольну команду «Маріуполь», долучився до фанатського руху. Пізніше приєднався до навколофутольної групи «Проєкт 32». Представники «Проєкту» мали дружні відносини із колективами з інших міст (зокрема фанатами «Шахтаря», «Кривбасу» та чернігівської «Десни»), серед яких було багато бойових побратимів.
Військову службу проходив у складі полку «Азов» з 2014 року.
2017 року тимчасово покинув службу.
2021 року повернувся до окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов».
За два місяці до початку повномасштабного російського вторгнення, Ігор разом із дружиною та донькою переїхали у нове житло.
Старший навідник 1-го вогневого розрахунку мінометного взводу 3-ї роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення ОЗСП «Азов».
8 та 12 березня 2022 року він приїздив до будинку де його сім'я переховувалася від ворожих обстрілів міста Маріуполя, тоді ж востаннє сфотографувався з донькою[1].
Загинув 16 березня 2022 року під час бойових дій на заводі «Азовсталь»[2].
Родина
У загиблого залишилися дружина Елла та донька Майя ( 2020)[2].
Нагороди
- орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов'язку.
У мистецтві
Українська художниця Olga Wilson, що публікує в «Інстаграмі» та у «Фейсбуці», емоційно сильні малюнки про війну, на полотні зобразила Ігоря Краснобрижа. На прохання рідних художниця створила портрет воїна з маленькою донечкою[3].