-
Куліченко Володимир Миколайович: відмінності між версіями
ua>Binc (Коректура, посилання) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:33, 8 жовтня 2023
| Куліченко Володимир Миколайович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Володи́мир Микола́йович Куліче́нко ( — Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України.
Короткий життєпис
Проживав у місті Кривий Ріг, де працював на підприємствах.
Призваний за мобілізацією 17 квітня 2014 року. Солдат, гранатометник, 40-й батальйон територіальної оборони «Кривбас», псевдо «Лютий».
Загинув при виході колони з Іловайська «гуманітарним коридором», який був обстріляний російськими військами біля села Новокатеринівка.
2 вересня тіло Володимира Куліченка разом з тілами 87 інших загиблих в Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу. Тимчасово похований на цвинтарі міста Запоріжжя, як невпізнаний герой.
Перебував у списку зниклих безвісти. У березні 2015 року упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв. 10 серпня 2015 року Миколу Куліченка перепоховали у Кривому Розі, Алея Слави.
Залишилися дружина та син.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Російсько-української війни, відзначений — нагороджений:
- 22 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1];
- медаллю «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП) (посмертно);
- відзнакою міста Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» III ступеня (посмертно);
- відзнакою 40-го батальйону «Мужність. Честь. Закон.» (посмертно).