-
Луговий Микита Сергійович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.9.5) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
|
Поточна версія на 21:34, 8 жовтня 2023
Микита Луговий Луговий Микита Сергійович | |
---|---|
СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Микита Сергійович Луговий — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис
Микита Луговий народився 27 травня 2003 року в Полтаві. Після закінчення 9-ти класів Полтавського ліцею № 13 «Успіх» в 2017 році вступив до Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка в Сумах. Після закінчення ліцею служив у Полтаві. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну був мобілізований та перебував на передовій у складі 81-ої окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ ЗСУ. Дмитро Рябич обіймав військову посаду навідника першого десантно-штурмового взводу. Загинув під час масованого обстрілу села Малинівки поблизу міста Гуляйполя Запорізької області 6 травня 2022 року. Чин прощання із Микитою Луговим та загиблими співслуживцями старшим солдатом Євгенієм Горенком, солдатами Юрій Гапулою, Сергієм Коротченком та Дмитром Рябичем, а також старшим солдатом Євгеном Цукановим й солдатами Олександром Дерієм та Олександром Шинкаренком відбувся 10 травня 2022 року біля Свято-Успенського кафедрального собору Полтави. Поховали загиблого 11 травня 2022 року на Затуринському кладовищі Полтави[1][2][3][4][5][6][7].
20 січня 2023 року з нагоди Дня Соборності України начальник Полтавської ОВА Дмитро Лунін, народний депутат України Олексій Устенко та перший заступник голови Полтавської обласної ради Олександр Лемешко у Полтавській обласній філармонії вручили ордени «За мужність» родинам полеглих воїнів Микити Лугового, Олександра Шинкаренка, Євгенія Горенка, Сергія Модіна, Максима Фесенка, Олександр Новак та Назарія Діброви[8].
Родина
У загиблого залишилася мати. Він єдиний її син.
Нагороди
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9].
Примітки
Джерела
- ↑
https://np.pl.ua/2022/05/u-khoroli-poproshchalysia-z-dvoma-viyskovymy-iaki-zahynuly-u-viyni-z-rosiyskymy-okupantamy/
- ↑
http://horol.com.ua/news/molodi-zhittja-obirvani-vijnoju-horolschina-poproschalasja-z-gerojami-ukrajini
- ↑
https://kolo.news/category/suspilstvo/31595
- ↑
https://np.pl.ua/2022/05/u-poltavi-poproshchalysia-z-dev-iatma-viyskovymy-iaki-zakhyshchaly-zaporizku-oblast-vid-rosiian/
- ↑
https://irt.pl.ua/news/24267/
- ↑
https://suspilne.media/237939-u-poltavi-poprosalisa-iz-desatma-voinami-ak-ce-bulo/
- ↑
https://sch13.pl.ua/diyalnist/pages/749-na-vijni-z-rosieyu-zaginuv-zakhisnik-ukrajini-vipusknik-nashogo-litseyu-lugovij-mikita
- ↑
https://np.pl.ua/2023/01/do-dnia-sobornosti-u-poltavi-vruchyly-nahorody-ta-vidznaky/
- ↑
https://novynarnia.com/2022/05/21/ponad-400-voyiniv-nagorodzheni-ordenamy-j-medalyamy-sered-nyh-yaryna-chornoguz/