-
Луцько Богдан Вікторович: відмінності між версіями
ua>Юрко Градовський м (вилучено Категорія:Померли в Сніжнянській міській раді за допомогою HotCat) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:35, 8 жовтня 2023
| Луцько Богдан Вікторович | |
|---|---|
 СержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Богда́н Ві́кторович Луцько́ (1981—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився 1981 року в селі Гульськ (Новоград-Волинський район, Житомирська область). Також місцем народження зазначається Селець Народицького району Житомирської області; а після вибуху на Чорнобильській АЕС переїхали в село Гульськ. Закінчив гульську школу. Вступив до Рогачівського технікуму, але не закінчив — був призваний до лав Збройних Сил України. Демобілізувався; створив родину.
В часі війни — доброволець; кулеметник, 30-та окрема механізована бригада.
5 серпня 3 БМП та 1 танк зайняли висоту поблизу Никифорового, керував блокпостом старший лейтенант Артем Абрамович, ще за кілька кілометрів розміщено іще два блокпости.
12 серпня на блокпост лейтенанта Абрамовича відійшли 1 танк і 2 БМП з сусіднього блокпоста. Із штабом зв'язатися не вдалося. Після «наради лейтенантів» вирішили прориватися до своїх на Міусинськ, куди й прибули. Старший лейтенант, що керував у Міусинську, наказав повернутися на висоту та захищати тил бригади.
Після зайняття попередньої позиції побачили, як з півдня почався обстріл «Градами», проте ракети пролетіли далі. Почала стріляти ворожа артилерія. Запросивши в штабу артилерійську допомогу, почули відповідь: «Снарядів немає». Незабаром на блокпост вийшли 4 танки, перший з яких був Т-64 з білими смугами, як в українських, з другого напрямку наступала піхота терористів. Після перших пострілів у одного танка заклинило гармату, на той час уже були підбиті 2 БМП. Абрамович наказав підлеглим відходити, сам лишився прикривати відступ.
12 серпня 2014 року танк Т-64, екіпаж якого: старший лейтенант Артем Абрамович — командир танку, сержант Ярослав Антонюк — механік-водій, та солдат Петро Барбух — навідник, вступив у двобій з російським Т-72. У двобої танки таранили один одного. Український екіпаж відтоді вважався зниклим безвісти. У бою було знищено 2 танки Т-72, українські сили втратили Т-64 — Абрамович, Антонюк, Барбух та БМП-2 — загинули прапорщик Дмитро Руденко та сержант Богдан Луцько.
Група, яку прикривав екіпаж Абрамовича, дісталася до Міусинська. Більшість учасників бою залишилися живими та повернулися додому.
24 листопада 2014-го рештки знайдені на полі бою пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»), привезені до Запоріжжя.
Впізнаний за експертизою ДНК, похований 11 вересня 2015-го у селі Гульськ.
Без Богдана лишилися батьки, дружина Ольга, донька Богдана 2003 р.н. та син Олександр 2006 р.н.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений
- 15 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- Вшановується на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[1].
- Відзнака «За заслуги перед Новоград-Волинським районом» (2022; посмертно)[2]
- Його портрет розмішений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 3, місце 35.
- 20 листопада 2015 на фасаді Гульської загальноосвітньої школи відкрили пам'ятну дошку Луцьку Богдану Вікторовичу.[3]