-

Сьогодні 26 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Обидєнніков Ярослав Миколайович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Леонід Панасюк
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:38, 8 жовтня 2023

Обидєнніков Ярослав Миколайович
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png СержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Яросла́в Микола́йович Обидєнніков ( — Шаблон:ДС) — сержант 93-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

Дитячі роки провів у Якутії (РРФСР), де його батьки працювали на будівництві ГЕС. Строкову службу проходив у десантних військах у місті Керч. Опанував професії столяра та будівельника, їздив заробляти до Криму. До мобілізації працював слюсарем-ремонтником ремонтно-механічного цеху Дніпропетровського локомотивного депо, проживав в селищі у передмісті Дніпропетровська.

Призваний 20 червня 2014 року, оператор-радіотелефоніст розвідувальної роти, 93-тя окрема механізована бригада.

Спочатку супроводжував колони військової техніки в зону бойових дій, потім виконував бойові завдання зі своєю розвідгрупою.

Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, на перехресті доріг з села Побєда до Новокатеринівки (Старобешівський район) поруч зі ставком. Востаннє його бачили, коли він керував вантаженням поранених на БРДМ.

Вважався зниклим безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК. Похований на Краснопільському цвинтарі міста Дніпро.

Залишилися батьки, молодший брат, дві донькиШаблон:Fact.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 25 грудня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub