-
Олійник Володимир Юрійович: відмінності між версіями
ua>CommonsDelinker (Вилучив файл Меморіальна_дошка_Дмитру_Георгієву_та_Володимиру_Олійнику,_71-246-0126.jpg, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем Krd. Причина: No license since 9 February 2023.) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:41, 8 жовтня 2023
Шаблон:Інші значення Шаблон:Інші значення
| Олійник Володимир Юрійович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Олійник Володимир Юрійович (9 березня 1985, Христинівка, Черкаська область — 9 липня 2015, с. Малинове, Станично-Луганський район, Луганська область) — учасник російсько-української війни. Солдат. Розвідник-кулеметник. 128-а окрема гірсько-піхотна бригада. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
Життєпис
Закінчив Христинівську середню школу І-ІІІ ст.№ 2. Працював помічником машиніста. Призваний за мобілізацією 1 серпня 2014 року. На фронті був водієм, розвозив боєприпаси та продукти бійцям, пройшов бойові дії в районі Дебальцеве, останнє місце дислокації район смт Станиця Луганська[2].
Обставини загибелі
Загинув 9 липня 2015 р. о 7:10 під час бойового зіткнення з ДРГ противника поблизу с. Малинове, Станично-Луганський район, Луганська область. Важких поранень в часі бою зазнав сержант Андрій Мазур.
Сімейний стан: Залишилися мати і сестра.
Місце поховання: м. Христинівка, Черкаська область.
Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Напередодні Дня захисника України на фасаді Христинівської середньої школи І-ІІІ ст.№ 2 відбулося відкриття меморіальної дошки пам'яті воїнам-захисникам, Дмитро Георгієв та Володимиру Олійнику, які загинули на сході країни[3]. Цю почесну місію виконали учасники АТО, кіборги Віталій Паламарчук та Євгеній Кулібаба.