-
Петров Євген Анатолійович: відмінності між версіями
ua>Леонід Панасюк Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:42, 8 жовтня 2023
| Петров Євген Анатолійович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Євге́н Анато́лійович Петро́в ( — Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України, навідник-оператор бойової машини 17-ї танкової бригади.
Учасник війни на сході України, загинув у с. Червоносільське під час виходу українських військ з Іловайська.
Життєпис
Народився 29 вересня 1991 року на Луганщині у м. Попасна. Вчився у школі № 25, після неї вступив у Попаснянський ліцей залізничного транспорту, проте не завершив навчання там.[1]
У 2013 році підписав контракт зі Збройними силами України.[1] З 2013 року змінив кілька місць служби. Спочатку він був у 92-й бригаді, потім переводився у 93-тю, з неї — у 17-ту танкову.[2]
Заступник командира бойової машини-навідник оператор, 17-та окрема танкова бригада.
26 серпня на БМП № 132 прикривав вогнем бійців «Донбасу» у вуличних боях.[2]
29 серпня 2014-го загинув під час бою з російськими військами у Червоносільському — українська колона намагалась прорватися з Іловайського котла. Євген перебував в складі екіпажу БМП № 132, разом з автомобілями батальйону «Донбас» в'їхав на околицю Червоносільського, де по них було випущено три ПТУРи, а третій влучив у його БМП. Тіло Євгена згоріло у бойовій машині. У БМП № 132 також загинули бійці 93-ї окремої механізованої бригади Віктор Ходак та Олексій Баланчук.
Ідентифікація
Станом на березень 2017 року Євгенова мати лишались на окупованій території, відмовлялася від контактів з українською стороною. Про батька не було нічого відомо, оскільки той давно не жив із родиною Євгена.[2] З огляду на це, встановити його серед невпізнаних загиблих не було можливим. Вважалося, що рештки Євгена були поховані на Краснопільському кладовищі у місті Дніпро.
У березні 2018 року із редакцією Книги пам'яті зв'язався син батька Євгена від другого шлюбу, завдяки чому вдалося знайти батька — він мешкав у Попасній. Батько здав зразки ДНК, Євген Петров був ідентифікований серед загиблих, похованих у м. Запоріжжя.[2]
15 грудня 2018 року був перепохований у м. Попасна.[2]
Без Євгена лишилась кохана дівчина.
Нагороди та вшанування
- указом Президента України № 47/2019 від 28 лютого 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]
Примітки
Посилання
Відео
- Бои за Иловайск // LB.ua, 26 серпня 2014 — Євген Петров у люку башти БМП № 132 у шлемофоні