-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Пушкарук Володимир Сергійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Леонід Панасюк
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:43, 8 жовтня 2023

Володимир Пушкарук
UA-OR7-MSGT-GSB-H(2015).png СтаршинаШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Володи́мир Сергі́йович Пушкару́к — український військовик, учасник війни на сході України, старшина резерву, Міністерство внутрішніх справ України. Лицар Ордена «За мужність» III ступеня, Почесний громадянин Нововолинська[1].

Життєпис

Народився 1972 року в місті Нововолинськ. Створив родину; виховували дітей. Майстер спорту міжнародного класу.

В часі війни — доброволець, вдома сказав, що їде на заробітки до Києва. Сам 5-го червня вирушив на схід. Командир відділення, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас». Командував розвідувальною групою зі спецзавданнями (у складі був і молодший сержант Іван Ганя).

Загинув 23 серпня 2014 року в боях за звільнення Іловайська. Під час чергового обстрілу всі рушили в укриття, Пушкарук примітив прив'язаного пса, та намагався врятувати його. Міна розірвалася занадто близько. Того дня в підрозділі Пушкарука з 22 бійців живими лишилося вісім.

Вдома лишилися дружина та троє дітей — доньки Юлія та Вероніка і наймолодша Ольга; троє онуків. Похований у селі Мовники Іваничівського району. В останню дорогу проводили знайомі із Нововолинська та усе село Мовники. 1 вересня 2014 року донька Ольга пішла у перший клас без батька.[2]

9 травня 2018 року під Золотим загинув його двоюрідний брат Пушкарук Олег ВікторовичОлег Пушкарук.[3]

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 892/2014 від 27 листопада 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
  • Відкрито меморіальну дошку на фасаді ЗОШ № 3 міста Нововолинська[5].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 6, місце 12
  • Вшановується 23 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[6]
  • «Іловайський Хрест» (посмертно)
  • Почесний громадянин Нововолинська (посмертно; рішення Нововолинської міської ради від 21 серпня 2018 року № 25/1)[7]

Примітки

Посилання

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub