-
Римар Ігор Миколайович: відмінності між версіями
ua>Максим Огородник Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:44, 8 жовтня 2023
| Ігор Миколайович Римар | |
|---|---|
 Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Ігор Миколайович Римар (16 квітня 1987, с. Трибухівці Бучацького району Тернопільської області — 27 січня 2015, м. Київ) — український військовик, старший солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади, учасник російсько-української війни. Один із «кіборгів».
Життєпис
Народився 16 квітня 1987 року в с. Трибухівці Бучацького району Тернопільської області. Виріс без батька, виховували хлопця мама та бабуся. Проживав у с. Ріпинці Бучацького району.
Із початком війни Ігор відмовився від своїх заробітків у Росії. 9 листопада 2014 року був призваний за мобілізацією. Отримав тяжкі поранення 9 січня під час атаки російських бойовиків на новий термінал аеропорту Донецька. У бою від розриву міни Ігорю відірвало руку, розтрощило щелепу і гортань. Через обстріли йому довелось чекати близько семи годин, протягом яких йому рятував життя молодший сержант Ігор Зінич, перш ніж побратими змогли вивезти пораненого з аеропорту до шпиталю, спочатку в Артемівськ, а потім — до Харківського військового госпіталю. Будучи беззбройними, під прицілом терористів, Ігоря 1,5 км виносили Петро Полицяк з побратимом Іваном. Більше двох тижнів воїн боровся за життя, переніс чотири операції.
Помер 27 січня 2015 у Київському військовому клінічному центрі.
Похоронна процесія почалася в с. Ріпинці, поховали Героя на цвинтарі у східній частині с. Трибухівці.
Залишилися мати і дружина Леся, з якою прожив тільки 2 роки і 4 місяці. Більше 200 тисяч зібраних коштів на лікування Ігоря дружина після похорону передала для поранених хлопців.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно)[2];
- Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
- Нагороджений пам'ятною медаллю «122-й окремий аеромобільний батальон» (посмертно).
- Нагороджений відзнакою голови Тернопільської обласної державної адміністрації «За службу Україні» (посмертно)[3]
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 27 січня[4][5].
Див. також
- Список загиблих у боях за Донецький аеропорт
- Втрати 80-ї десантно-штурмової бригади
- Список тернопільців, які загинули в російсько-українській війні (з 2014)
- Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень 2015)
Примітки
Джерела
- Кошіль, І. Ігор Римар залишився без гортані, без щелепи і без руки / Ірина Кошіль // Нова Тернопільська газета. — 2015. — № 2 (21–27 січ.). — С. 4.
Посилання
Шаблон:Вікіпосилання Шаблон:External media
- Кіборг Ігор Римар відійшов у вічність // 20 хвилин (Тернопіль), 28 січня 2015.
- «Кіборг» Ігор Римар залишився без гортані, без щелепи і без руки… 2 фото // Спротив, 22 січня 2015.
- Дружина загиблого Героя АТО Ігоря Римара передала більше 200 тисяч грн. пораненим бійцям // Погляд, 4 лютого 2015.
- Римар Ігор Миколайович // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Римар Ігор Миколайович // Український меморіал