-
Фурдик Дмитро Миколайович: відмінності між версіями
ua>BunykBot м (Виправлена суміш розкладок) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
|
Поточна версія на 21:55, 8 жовтня 2023
Дмитро Миколайович Фурдик | |
---|---|
СержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Дмитро́ Микола́йович Фу́рдик (11 січня 1979 — 17 січня 2015) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Один із «кіборгів»[1].
Життєвий шлях
1981 року родина переїздить до Вільнянська, де Дмитро закінчив ЗОШ № 2. 2002 року закінчив з відзнакою Дніпропетровський інститут фізичної культури та спорту. Виступав в клубі «Дніпропетровські Ракети» (американський футбол). Останні 20 років мешкав в Дніпропетровську. Займався ресторанним бізнесом, був арт-директором одного із міських закладів, організовував масові заходи.
В часі війни — доброволець, навідник, командир відділення, 6-та рота, 93-тя окрема механізована бригада.
17 січня 2015-го загинув у бою з російськими збройними формуваннями за Донецький аеропорт — під час штурму «Монастиря» біля донецького аеропорт у Дмитра поцілив снайпер, коли він витягав пораненого вояка під обстрілом. Тоді ж загинув Тамаз Сухіашвілі — він зі своєю 6-ю ротою вийшов на підмогу оточеним бійцям в Донецькому аеропорту. Прорватися не вдалося, техніка відступила, але бійці Тамаза продовжували бій протягом п'яти годин, завдяки чому з нового терміналу аеропорту, де трималися українські бійці, були вивезені поранені. Грузинський лейтенант підірвався на міні, перекривши її своїм тілом, чим врятував життя товаришів. В тому бою крім Тамаза загинули ще два українських вояки — старший сержант Віталій Нагорняк та сержант В'ячеслав Лисенко. Понад 20 бійців отримали поранення, серед яких ще троє грузинів.
Без Дмитра лишилися мама, брат, дружина.
Похований в Вільнянську.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
- Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
- орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня, посмертно (розпорядження голови Запорізької обласної ради від 27.11.2017 № 514-н)[3].
- на фасаді Вільнянської ЗОШ I—III ступенів № 2 відкрили пам'ятну дошку на честь Дмитра Фурдика[4].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 17 січня[5][6].
Примітки
Джерела
Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub
- ↑
https://zounb.zp.ua/resourse/zaporizkyy-kray/ludy/neviplakani-slozi-ukraini/furdik-dmitro-mikolajovich
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑
https://zor.gov.ua/content/nagorodzheni-osoby-iii-stupenem
- ↑
https://vilnyanska-rayrada.gov.ua/news/15-02-25-22-01-2020/
- ↑
https://www.mil.gov.ua/news/2022/01/17/dzvin-pamyati-prolunav-trinadczyat-raziv%E2%80%A6-v-minoboroni-vshanuvali-zagiblih-ukrainskih-zahisnikiv-i-zahisnicz/
- ↑ Шаблон:YouTube