-
Шумейко Микола Миколайович: відмінності між версіями
ua>Keneris Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:59, 8 жовтня 2023
| Шумейко Микола Миколайович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Мико́ла Микола́йович Шуме́йко ( — Шаблон:ДС) — солдат 93-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Короткий життєпис
Батьки розлучилися, коли Микола ще був маленьким, за рішенням суду проживав із батьком. Закінчив куйбишевську ЗОШ, ПТУ № 56, протягом 2002—2004 років пройшов строкову службу. Після демобілізації працював будівельником.
У березні 2014-го мобілізований, водій Куйбишевсько-Розівського ОРВК, згодом — гранатометник, 93-тя механізована бригада.
Загинув під час прориву з «Іловайського котла»[1]. Востаннє виходив на зв'язок 28 серпня. Колона потрапила під обстріл під час відходу з села Червоносільське в напрямку села Новокатеринівка (Старобешівський район).
2 вересня 2014 року тіло Шумейка разом з тілами 87 інших загиблих у т. зв. Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу. Тимчасово похований на цвинтарі Запоріжжя, як невпізнаний Герой. У лютому 2015 року ідентифікований серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв.
1 березня 2015 року воїна перепоховали у рідній землі.
Залишились батьки Микола Іванович й Любов Федорівна, та дві сестри — Олена й Лілія.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 25 листопада 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
- Почесний громадянин селища Куйбишевого (посмертно)[3]
- На будівлях Більмацького професійного ліцею та Більмацької ЗОШ встановлено меморіальні дошки[4]