-
Бугель Максим Анатолійович: відмінності між версіями
ua>G.Tuono Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:07, 9 жовтня 2023
| Максим Бугель Максим Анатолійович Бугель | |
|---|---|
 Старший лейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Максим Анатолійович Бугель — український військовослужбовець, старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Повний кавалер ордена «За мужність».
Життєпис
Родом з м. Новояворівська Львівської области. З 1999 року мешкає у Львові. Закінчив Львівську політехніку в галузі комп`ютерної інженерії [1]. До війни працював в кол-центрі компанії МТС.
21 серпня 2014 року був мобілізований на військову службу. Почав займатися аеророзвідкою після того, як волонтери привезли два китайські безпілотники за вказівкою Валерія Курка [1].
У 2014—2015 роках служив командиром 2-го взводу 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Учасник боїв за Донецький аеропорт.
Станом на 2020 рік фахівець I категорії КЗ ЛОР «Будинок воїна»[2].
З початком широкомасштабного російського вторгнення 2022 року в Україну знову пішов на фронт. Воював в Миколаївській, Херсонській і Донецькій областях.
У 25 травня 2022 року у лісосмузі де Максим мав визначити де поставити пункт спостереження знайшов важкопораненого Героя України Дмитра Фінашина. Пізніше Максим опублікував фото, як десантники 80 ОДШБр евакуйовували Фіна[3].
В червні 2022 отримав осколкове поранення внаслідок артилерійського обстрілу. У вересні 2022 брав участь у Слобожанському контрнаступі ЗСУ. 8 вересня 2022 у складі 80-ї бригади вийшов до села Сенькове Харківської області на річці Оскіл [4].
Нагороди
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (28 вересня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5];
- орден «За мужність» I ступеня (4 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6];
- орден «За мужність» II ступеня (21 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7];
- орден «За мужність» III ступеня (16 лютого 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8];
- подяка Львівської обласної ради[2].
Військові звання
Примітки
Джерела
- Ясинська, В. Командир десантного взводу Максим Бугель: «Удвох з начальником зв'язку 81 бригади ми вивели сімох бійців з пожежної частини під ДАПом» // Цензор.НЕТ. — 2019. — 20 березня.
Посилання
- Шаблон:YouTube // Перший Західний. — 2022.
- Шаблон:YouTube // Перший Західний. — 2019. — 21 грудня.
Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ
- ↑ 1,0 1,1
https://censor.net/ua/resonance/3117683/komandyr_desantnogo_vzvodu_maksym_bugel_udvoh_z_nachalnykom_zvyazku_81_brygady_my_vyvely_simoh_biyitsiv
- ↑ 2,0 2,1 У Будинку воїна — фотовиставка з Донецького аеропорту // Край. — 2020. — 27 січня.
- ↑ Саф'янюк, В. Захарченко, Ю. Залишився без руки, але знову хоче повернутися на фронт: історія захисника Дмитра Фінашина // Факти ICTV. — 2022. — 2 жовтня.
- ↑
https://tvoemisto.tv/news/za_dva_dni_lvivski_desantnyky_proyshly_ponad_150_kilometriv_v_tylu_protyvnyka_137170.html
- ↑ Указ Президента України від 28 вересня 2022 року № 674/2022 «Про відзначення державними нагородами України
- ↑ Указ Президента України від 4 липня 2022 року № 556/2022 «Про відзначення державними нагородами України
- ↑ Указ Президента України від 21 квітня 2022 року № 268/2022 «Про відзначення державними нагородами України
- ↑ Указ Президента України від 16 лютого 2016 року № 46/2016 «Про відзначення державними нагородами України