-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Довгий Микола Григорович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot
(Виправлено джерел: 6; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
 
м (Імпортовано 1 версія)
(Немає відмінностей)

Версія за 15:46, 13 грудня 2022

Довгий Микола Григорович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Мико́ла Григо́рович До́вгий (Шаблон:Н , с. Мартинівка, Новоархангельський район, Кіровоградська область, Українська РСР — Шаблон:Пом Шаблон:ДС, с. Спартак, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, водій 11-го ОМПБ «Київська Русь», учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1977 року в селі Мартинівка на Кіровоградщині, був старшим сином в родині Довгих. Після закінчення школи вступив до Уманського профтехучилища, здобув робітничу про­фесію токаря, у Кам'янечому закінчив курси водіїв. Після проходження строкової військової служби в Збройних силах поїхав до столиці, влаштувався водієм на одному з київських заводів, — доставляв будівельні матеріали замовникам. Мешкав поблизу Києва — у Києво-Святошинському районі, згодом перевіз туди і свою сім'ю. Любив рибалити.

Під час Революції Гідності приєднався до протестів на київському Майдані.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України у вересні 2014-го призваний за частковою мобілізацією.

Солдат, водії 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч польова пошта В2262. Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, служив водієм автобуса, перевозив особовий склад і боєприпаси.

27 квітня 2015-го загинув від вибухової травми, якої зазнав під час виконання військового завдання в районі Донецька, поблизу окупованого села Спартак.

Похований на кладовищі рідного села Мартинівка.

Залишилися батьки, брати, дружина Оксана, доньки — Олена і Каріна (1999 і 2002 р.н.), та син — Валентин (1997 р.н.).

Нагороди та звання

  • За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (4.6.2015, посмертно)[1].
  • Рішенням Києво-Святошинської районної ради № 203-15-VІІ від 20.12.2016 присвоєне звання «Герой-захисник Вітчизни» Києво-Святошинського району (посмертно). Почесну відзнаку вручено родині загиблого захисника[2].

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ