-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Верхогляд Андрій Леонідович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Jphwra
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:08, 9 жовтня 2023

Шаблон:Однофамільці

Верхогляд Андрій Леонідович
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png ПідполковникШаблон:Категорія тільки в статтях (посмертно)
Шаблон:Wikidata/p373

Андрі́й Леоні́дович Верхогля́д (1995, м. Рава-Руська, Львівська область, Україна — 22 червня 2022, м. Світлодарськ, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, Підполковник (посмертно) , командир батальйону 72 ОМБр[1][2] Збройних сил України, Герой України. Учасник російсько-української війни. Позивний «Лівша».

Життєпис

Народився 18 квітня у 1995 році у місті Рава-Руська, Львівської області, в родині військовослужбовців. Дід, батько й брат — військові[3]. Коли почалася війна, Андрій навчався на 2-му курсі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Бойовий шлях

Випуск в Академії відбувся 28 лютого 2016 року, а вже 16 березня молодий лейтенант Андрій Верхогляд, за фахом «командир механізованих підрозділів», разом з товаришем по Академії лейтенантом Василем Тарасюком, приїхав у зону бойових дій в місто Волноваху, призначений командиром 1-го взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (в/ч А2167, м. Біла Церква). Через 5 днів лейтенант Верхогляд вже тримав оборону на териконах біля Докучаєвська.

«Ми з товаришем приїхали до штабу бригади, відрекомендувалися. Все як завжди, з тією лише різницею, що цього ж дня ми виїхали до Волновахи, де на нас уже чекали. А там, після того як нам видали бронежилети й шоломи, — відразу на передову», — пригадує Андрій.

У квітні того ж 2016 року батальйон вивели із зони АТО і відправили на міжнародні навчання «Rapid Trident» в Старичі, у вересні бійці повернулись на Схід і у жовтні зайшли на позиції в районі м. Авдіївки.

Під час бойових дій дістав поранення, — за кілька метрів розірвалася граната з СПГ. Довелось на два місяці залишити підрозділ, протягом місяця лікарі витягали з тіла Андрія осколки, яких було понад 20, чотири осколки так і залишились.

Уже наприкінці січня 2017 року підрозділ лейтенанта Верхогляда відбивав атаку диверсійно-розвідувальної групи противника в промисловій зоні міста Авдіївка. 29 січня, щоб вийти з-під обстрілу ворожої артилерії та убезпечити бійців, було прийнято рішення просунутися на позицію «Алмаз», де раніше був опорний пункт противника. Штурмова група під командуванням капітана Андрія Кизила зайняла нову позицію і підняла над нею Український прапор, якраз навпроти ясинуватської дорожньої розв'язки. О 9:40 внаслідок прямого влучення артилерійського снаряду в окоп капітан Андрій Кизило та ще двоє військовослужбовців з його штурмової групи загинули. Під мінометним та артилерійським вогнем бійці утримували позицію і відбивали атаки противника до підходу основних сил 1-го механізованого батальйону. Андрій Верхогляд залишив позицію аж увечері наступного дня. Відіспався — і знову назад. Так довелося «чергувати» майже тиждень. Лише після цього на позицію зайшов інший підрозділ бригади.

Президент України відзначив високими державними нагородами військовослужбовців 72-ї бригади, які відзначилися у ході бойових дій в районі Авдіївки. 21-річний Андрій Верхогляд і 23-річний Василь Тарасюк призначені командирами рот 1-го механізованого батальйону 72-ї ОМБр.

З початку повномасштабного вторгнення ВС РФ в 2022 в складі 72 ОМБр боронив підступи до міст Бориспіль та Бровари. Широко вІдомий в Борисполі як «веселий хлопець, що гатив орків». 4 липня містяни [віддали шану] (https://t.me/borik_officially/828) герою.

22 червня 2022 року у віці 27 років загинув у бою з бойовиками російської ПВК Вагнера на світлодарській дузі[4].

Вдома на Андрія чекали батьки, дружина та донечка. Старший брат Дмитро служить у 95 ОДШБр, також учасник війни[5]. Похований в місті Новоград-Волинський на Житомирщині.

Нагороди

Вшанування пам'яті

20 червня 2023 року Київська міська рада перейменувала вулицю Михайла Драгомирова на вулицю Андрія Верхогляда.[11][12]

У рідному Звягелі встановлять меморіальну дошку.[13]

Примітки

Джерела


Шаблон:Герої України Шаблон:Учасники РУВ

  1. https://novynarnia.com/2023/02/19/pogony-verhogliadu/

  2. Із сумом та жалем повідомляємо про загибель у бою
  3. Гордість бригади: у бою з окупантами загинув народний герой України — комбат Верхогляд
  4. В бою з окупантами загинув Народний герой України Андрій Верхогляд
    На передовій загинув Народний герой України Андрій Верхогляд
    У Києві попрощалися із майором Андрієм Верхоглядом. Йому було 27
  5. У Житомирі шукають осіб, які знищили фото військового на зупинці // «Перший Житомирський», 22 лютого 2019
  6. Шаблон:УПУ
  7. Шаблон:УПУ
  8. Шаблон:УПУ
  9. В Запоріжжі вручили Орден «Народний Герой України» // МІГ, 14 вересня 2017
  10. https://www.kyivpost.com/ukraine-politics/andriy-verkhoglyad-only-23-young-officer-leads-more-experienced-and-older-fighters-in-battle.html

  11. https://kmr.gov.ua/uk/content/vulycyu-myhayla-dragomyrova-pereymenovano-na-chest-viyskovosluzhbovcya-geroya-ukrayiny

  12. https://espreso.tv/kiivrada-derusifikuvala-shche-dvi-vulitsi-v-stolitsi

  13. https://suspilne.media/511411-u-zvageli-vstanovlat-memorialnu-dosku-gerou-ukraini-andriu-verhogladu-a-u-kievi-jogo-imenem-nazvali-vulicu/