-
Моргун-Білявський Олександр Миколайович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1.) #IABot (v2.0.9.3) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
|
Поточна версія на 21:14, 9 жовтня 2023
Моргун-Білявський Олександр Миколайович | |
---|---|
СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Шаблон:Однофамільці
Олекса́ндр Микола́йович Моргу́н-Біля́вський ( — Шаблон:Пом Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України.
Життєпис
Батько помер на 43-му році життя, трьох дітей виховувала мама самотужки. Закінчив 9 класі ЗОШ, 1991-го — київське СПТУ-28, спеціальність «слюсар-сантехнік, газозварювальник». Протягом 1991—1992 років проходив строкову військову службу в танкових військах ЗСУ. Демобілізувавшись, працював автомеханіком на СТО. Брав участь у відкритті київського Клубу екстремальної їзди 4х4; щорічно їздив на фестивалі в Україні та Росії — як штурман. Полюбляв кататись на лижах і ковзанах, купався в ополонці.
В часі війни активно допомагав українським воякам, на волонтерських засадах обшивав бронею автівки, серед них — «Скорпіон» для батальйону «Київська Русь». У серпні 2014 року мобілізований до лав ЗСУ, старший стрілець 93-ї окремої механізованої бригади.
3 грудня 2014-го був смертельно поранений у донецькому аеропорту при виконанні бойового завдання.
Похований у селі Михайлівка-Рубежівка.
Без Олександра лишилися мама, брат, сестра, дружина Лілія, троє дітей.
Нагороди та вшанування
- За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений 25 листопада 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
- 15 лютого 2016 року у Михайлівсько-Рубежівській ЗОШ І-ІІІ ступенів відкрито меморіальну дошку загиблому герою в АТО Моргуну-Білявському Олександру Миколайовичу[2][3]