-
Ісик Іван Васильович: відмінності між версіями
ua>G.Tuono |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Версія за 15:46, 13 грудня 2022
| Ісик Іван Васильович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Іва́н Васи́льович І́сик (20 січня 1984 — 14 вересня 2014) — солдат Збройних сил України.
Життєвий шлях
Народився 1994 року в місті Дрогобич. Закінчив дрогобицьку спеціалізовану школу № 2. У Вищому професійному училищі № 19 м. Дрогобича здобув професію кухаря-кондитера.
Брав участь у Революції Гідності, від рідні це приховував, волонтер в січні-березні 2014-го.
У часі війни доброволець, з кінця липня — кухар, номер обслуги, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар», псевдо «Львів».
5 вересня російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців 2-ї роти батальйону біля села Весела Гора. До колони вийшли люди з українським прапором, коли машини зупинилися, по них відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Поранених добивали пострілами. Іван Ісик з важкими опіками потрапив до полону. Помер в лікарні Луганська. Через місяць волонтери змогли повернути тіло Івана.
17 жовтня похований в місті Дрогобич, Алея Слави кладовища. 16-17 жовтня в Дрогобичі оголошено днями трауру.
Без Івана лишилася донька Ольга 2005 р. н.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
- нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
- почесний громадянин Дрогобича (посмертно)
22 грудня 2014 року в Дрогобичі на фасаді будівлі Вищого професійного училища № 19 (вулиця Михайла Грушевського, 59), відкрито меморіальну дошку Олегу Ушневичу, Ігорю Борису та Івану Ісику.[1]