-
Глондар Сергій Вікторович: відмінності між версіями
(→Родина) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
|
Поточна версія на 21:30, 9 жовтня 2023
Сергій Глондар Глондар Сергій Вікторович | |
---|---|
Головний сержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Сергій Вікторович Глондар — головний сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що відзначився під час російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис
Сергій Глондар народився та проживав у Кіровоградській області. Брав участь у бойових діях в рамках АТО на сході України. Ніс військову службу в складі 3-го полку спецпризначення. 16 лютого 2015 року був захоплений у полон під час виконання бойового завдання в Дебальцівському оточенні на Донеччині. У складі спецгрупи через так звану «дорогу життя» вони виводили колони поранених та вбитих українських військових з Дебальцевого й потрапили у засідку кадрових російських військових. Під час сутички загинуло двоє українських військових — 26-річний командир групи, капітан Юрій Бутусов і старший сержант Віталій Федитник. Також на місці загинув військовий журналіст — капітан 3-го рангу (посмертно), прес-офіцер сектору «С» Дмитро Лабуткін, а ще кілька воїнів дістали поранення. Сергія Глондара, молодшого сержанта Олександра Корінькова, старшого солдата Віталія Алєксіна, Олексія Сазонова, Віталія Кравця та важкопораненого сержанта Вадима Довгорука бойовики взяли у полон. Сазонову та Кравцю вдалося повернулися додому через 50 днів — у квітні 2015 року їх звільнили за допомогою волонтерів та ветеранів війни в Афганістані. Решту українських військовиків сепаратисти утримували в Макіївській колонії. Під час «роботи» на розчищенні обвалів Донецького аеропорту Алєксіну вдалося втекти. Решті бойовики не давали можливості зв'язатися з рідними, а повернулися з полону в ОРДЛО вони майже через 5 років — 29 грудня 2019 року внаслідок «великого обміну». Його зустрічали в аеропорту «Бориспіль» в рамках повернення 76 українських бранців, разом із земляками з Кіровоградської області Олександром Коріньковим (перебував у полоні також з лютого 2015 року) та Василем Жемелінським (захоплений в полон у лютому 2018 року). Повернувся у Кропивницький до родини 14 лютого 2020 року[1][2][3][4][5][6][7].
Родина
Одружений з Катериною. У шлюбі народилися двоє доньок: Марійка (нар. 2012) та Анна (нар. 2015, під час перебування батька в полоні)[1].
Нагороди
- орден За мужність II ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8].
- орден За мужність III ступеня (2020) — за особисту мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди Дня Сил спеціальних операцій Збройних Сил України
- відзнака Міністерства оборони України «За зразкову службу» (2014).
Примітки
Джерела
- ↑ 1,0 1,1
https://www.radiosvoboda.org/a/donbass-realii--istoriji-polonenyx/30183017.html
- ↑
https://kr.depo.ua/ukr/kr/kropivnitski-spetspriznachentsi-sergiy-glondar-ta-oleksandr-korinkov-zustrilisya-z-ridnimi-foto-201912301088520
- ↑
https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/obmin-polonenimi-u-spiskah-ye-bogdan-pantyushenko-i-sergiy-glondar-novini-ukrajini-50061977.html
- ↑
https://suspilne.media/14552-u-kropivnickij-povernulis-vizvoleni-z-polonu-sergij-glondar-ta-oleksandr-korinkov/
- ↑
https://www.president.gov.ua/news/ukrayinci-yaki-buli-zvilneni-ta-povernulisya-na-pidkontrolnu-59129
- ↑
https://suspilne.media/7166-blogeri-vijskovi-vodij-vlasnica-zoomagazinu-kogo-povernula-ukraina/
- ↑
https://persha.kr.ua/video/187861-kropyvnytskyj-spetspryznachenets-upershe-zustrivsya-z-donkamy-pislya-p-yaty-rokiv-polonu/
- ↑
https://armyinform.com.ua/2022/04/13/prezydent-svoyim-ukazom-vidznachyv-voyiniv-zahysnykiv-ukrayiny-derzhavnymy-nagorodamy/